Давно я не писав про ситуацію на фронті, і схоже час це виправити. Бо забагато протиречивих заяв з'явилося останнім часом.
Щойно колишній представник президента у ВР, депутат Федір Веніславський заявив що війна, мовляв, іде до завершення. Вочевидь, в зеленому ОПУ (Офісі президента України) думають саме так.
І на мою думку, вони мають підстави так вважати. Давайте по порядку.
Експерти голосять, що свою літню кампанію Москва безнадійно провалила. Це правда, російська армія протягом літа просунулася вперед на кількох напрямках. Проте. Максимальне просування окупанта це 30 км - всього лише на одній ділянці, біля Добропілля. Ще на кількох ділянках просування становить біля 20 км і трохи більше вклинень на 50-10 км. Приблизно на 65% лініх боєзіткнення фронт не посунувся взагалі, а на окремих ділянках захоплені ворогом ділянки відбили ЗСУ.
За мірками Другої Світової війни можна сказати, що все літо пройшло у боях місцевого значення. Навіть після вторгнення Москва пройшла відстань від кордону до колиць Києва (біля 90 км по прямій) за кілька днів, а від кордону до Харкова (біля 32 км) за кілька годин. Відчуваєте різницю?
На цьому тлі ситуація на фронті виглядає радше демонстрацією російської неспроможності.
Ну й так, за це просування на 30 км максимум, Москва заплатила втратою 32,2 тис одиниць військової техніки і 94,4 істот народу-богоносця (приблизно чверть з них - убиті). Протягом трьоїх місяців втрати як за всі 10 років Афганської війни. Вражає?
Боронь Боже я не хочу сказати ніби утримування фронту Збройним силам України дається легко. Це зовсім не так. ЗСУ виснажені та вимотані. ЗСУ шалено потребують посилення.
Крім того, що війна триває роками і їй кінця краю не видно, міняється сам характер війни. Якщо пару років тому цю війну було цілком доречно порівнювати з Другою Світовою, зараз ідеться про війну аналогів якої світова історія не знала взагалі.
Звісно не по всьому фронту все однаково, але на гарячиїх ділянках оборони ми воюємо практично без фронту в його класичному значенні. ВОПи, ДЗОТи, опорники, траншеї, бронетехніка - все це втратило свою ефективність. Дрони ФПВ, Ланцети та КАБи зносять все. Існують ділянки, де піхота малими групками займає ретельно замасковані спостережні пункти і там сидять тихіше мишей. Вогонь відкривають тільки коли ворог наблизиться упритул.
Основна робота таких СПшок - наводити і корегувати. Бо над полем панує його величність дрон. ФПВ літають зграями і атакують все що виявляють. Крім ФПВ над полем кружляють розвідницькі "Мавіки" та "Аутели". Ще вище - розвідницькі крила, які шукають, корегують та дають цілевказання ракетам та ФПВ. Малопримітними грунтовками чимчикують невисокі наземні безпілотники - вони возять припаси і евакуюють поранених. ФПВ полюють на них також.
За всім цим стежать станції радіоелектронної боротьби, які виявляють і глушать дрони. Знайти станцію РЕБ для дронщика-розвідника - чимала удача, її знищують не замислюючись.
Жарти геть, зараз трапляється таке коли на певних ділянках дроноводів воює не менше ніж піхоти, а буває й більше.
Такої війни світова історія ще не бачила.
І так, не майте ілюзій - з боку ворога нам протистоїть все те саме, але піхоти в них відчутно більше. І в атаки вони лізуть із наполегливістю смертників.
"Так як же протистояти ворогу у ТАКІЙ війні?" - запитаєте ви?
Відповім, наш другий фронт зараз це удари наших БПЛА углиб російської території. А ще один фронт тримає розвідка, яка аналізує дані російської економіки. Москва вже в'їхала в повноцінну бюджетну кризу, дефіцит її бюджету за півроку учетверто перевизив план. На цьому тлі наші "пташки" вибивають їм нафтову галузь, залізничне господарство (де й так вирує криза) та авіасполучення. Тобто завдають мільйонних збитків.
Війна роботів - дуже дороге задоволення. Вона потребує шалених розходів, а гроші свої Москва практично спустила всі.
Одного дня гроші в Москви закінчаться як таке. Питання лише - коли? Далеко не факт, що тоді коли чекають в ОПУ.
