Ядерного апокаліпсіса чи загибелі цивілізації не сталось і віра ринків у чергове TACO, яка утримувала фондові індекси від радикального, більш відповідного ситуації, падіння, виправдалася. Як довго цей метод самозаспокоєння ринків буде працювати поки невідомо. Але він працює і інвестори і спекулянти радіють, утримуючись від розпродаж і песимістичних оцінок навіть у моменти, коли оптимізм знайти важко. Трамп оголосив себе переможцем, хоч щоб побачити там його перемогу треба дуже любити президента США, і здав назад, заявивши що досяг миру згідно секретного плану, якого ніхто не бачив. І наразі важко зрозуміти, як довго цей мир може протриматись. Ба більше, навіть суттєве падіння цін на нафту поки що відбувається авансом, адже капітани не наважуються вести свої судна протокою, а їх бухгалтера не в захваті від ідеї перекидати мільйон доларів у кріпті підсанкційним особам. Ба більше, криза у фізичному світі нікуди не поділась, особливо у світі авіаційного палива, яке непропорційно сильно виявилось залежним від погоди у Ормузький протоці. От і МВФ в шоці і очікує, що попит на їх гроші сильно виросте. Навіть якщо все закінчиться зараз і переросте у стійке замороження.
Різке зростання індексів у середу, вже друге за останні кілька тижнів, переросло у настороженість у четвер. Так само відбулось і на ринку нафти. Після стрімкого падіння у середу, коли фьючерси на брент і інші сорти, і хочеться сподіватись на російську нафту також, впали відсотків на 15, вартість чорного золота підросла. І всі залишаються у режимі очікування, хоч і в оптимістичному настрої, жваво реагуючи на сигнали, що можуть підтвердити ці оптимістичні очікування. Як, власне, і сталося в четвер, коли Ізраїль, схоже, принаймні тимчасово, погодився поводити себе добре у Лівані. Послаблення апокаліптичних очікувань допомогло євро у протистоянні з доларом. В результаті, курс повернувся ближче до позначки 1,17 доларів за євро. Нагадуючи, що укріплення долара останніх тижнів мало змінює загальний тренд на послаблення американської валюти. Яка також відчуває на собі золотий доторк президента США. Індекс S&P500 розпочне п’ятницю на позначці 6824 пункти. Все ще перебуваючи нижче усіх ковзних середніх, які використовують адепти технічного аналізу. Проте не дуже і далеко від історичних максимумів. Ілюструючи, як ринкам вдається зберігати спокій останні місяці. Цікаво, що вони там вживають, окрім улюбленого віскі і деяких стимулюючих порошків. Баррель бренту у п ятницю зранку коштує 96 доларів. Суттєво нижче, ніж на початку тижня, але значно вище, ніж був на початку року.
Поки наслідки подарунку від Трампа не відобразились на російському бюджету. По результатам 1-го кварталу там рекордний дефіцит бюджета. Який вже перевищим запланований річний дефіцит. Проте вже з квітня ми побачимо, як сильно зросли доходи Путіна. І зрозуміємо, наскільки змогли це зростання сповільнити добрі українські дрони, що долітали до балтійських портів. Причому, дуже вдало і точно долітали саме у березні. Поки на тлі радісних очікувань надходжень у квітні Путін збільшив видатки бюджету на 44% у березні при падінні доходів на 9%. Гроші в українському бюджеті, хоч вже настав квітень, ще не закінчились, як погрожували деякі гарячі голови. На кілька місяців ще вистачить грошей із закромів, куди наскладали наші західні друзі минулого року. А далі вже кров з носу потрібно отримувати зовнішнє фінансування. Багато чого проясниться у неділю, коли улюблена мишка Путіна має нарешті програти вибори і переміститись із Будапешту до Ростова, чи хоча б просто вилетіти із крісла прем’єр міністра Угорщини. Але і український парламент має зробити частину роботи. На цьому тижні депутатів вдалось зібрати в достатній кількості, а потім ще й простимулювати невідомим науці методом, щоб проголосувати частину законів.
Проте ключові рішення для співпраці з МВФ поки не проголосовані. Навіть не змогли зібрати голоси щоб закриту чорну діру посилок, яка викачує з українського бюджету мільярди доларів, допомогаючи паралельно китайцям виконувати п’ятнирічку і накази партії і товарища Сі по збільшенню експорта. Не кажучи вже про закриття найбільшої дірки, легального внутрішнього офшору, що існує через відсутність ПДВ для ФОПів. Переважно для тих, хто цими ФОПами прикидається. Проте щодо цього закону у української влади, судячи з усього, є хитрий план. А саме - проголосувати все інше і прийти знов до МВФ. І чи то торгуватися, чи то давити на жалість. Аргументуючи, що найбільші діри в бюджеті закривати під час війни не на часі. Чи проканає цей метод вдруге – невідомо. Але надія, як відомо, помирає останньою. А українська класика так взагалі вчить без надії сподіватись. Український сегмент державного боргу прореагував чи не найрадісніше в світі на замороження війни в Ірані, додавши відразу 4-5 пунктів. Десь на рівні облігацій дубайських забудовників. Які, звісно, радіють і сподіваються, що війна дуже швидко закінчиться і всі швиденько забудуть про невеличкі інциденти, які траплялись в цій тихій гавані. Хоча, звісно, незавершеність початого Трампом дуже дратує шейхів. Але як то кажуть тепер у Вашингтоні, це їх особисті сексуальні проблеми.
А Нафтогаз прийшов до інвесторів із листом щастя. Очікувано запропанувавши їм поговорити про реструктуризацію. Завдяки щедрості українських можновладців, які продовжують змушувати Нафтогаз імпортувати дорого і продавати дешево, інших варіантів у компанії і не було. Бо грошовий потік при таких операціях виглядає не дуже. І хоч якось компанію рятують тільки гроші норвежських платників податків. Останні досі відчувають муки совісті через надприбутки від дорогої нафти і частину з цих грошей готові спрямувати прямо в Нафтогаз, оплачуючи імпорт дорогого, в тому числі норвежського, газу, який потім буде проданий дешево на внутрішньому ринку і хтось зможе опалювати без зубожіння свої басейни в Конче-Заспі. Десь там же, на ринку корпоративних єврооблігацій, і інша державна компанія, Укрзалізниця, яку держава використовує як додатковий совбез, ніяк не може домовитись із своїми кредиторами. Які дуже часто ті самі, що і у Нафтогаза. І от цього тижня компанія отримала гарбуза від інвесторів, яким не сподобалось те, що їм намалювали в пропозиції про реструктуризацію. На внутрішньому ринку гривня, солідаризуючись із євро, проявляє свою силу відносно долара. Знов ілюструючи, що курс валют, як і ціни на пальне, можуть рухатись у різні боки. Проте знов, звісно, це ніхто не запам’ятає. І багато галасу буде тільки тоді, коли гривня падає, а дизель зростає. І ніяк не навпаки. Сам дизель в Україні поки не досягне магічної позначки у 100 гривень за літр. Принаймні поки діє хитке перемир’я Трампа з бороданями. А гривня у п’ятницю зранку на міжбанку торгується десь на рівні 43,5 гривень за долар. І вуличний курс не сильно відрізняється. Як би там не відчувалось зростання цін чи курсу валют, але об’єктивно інфляція все ж таки продемонструвала прискорення в березні. І тепер річний рівень складає 7,9% на фоні зростання у березні на 1,7%. Це разом постаралися Путін і Трамп. І основними драйверами зростання інфляції стали ціни на електроенергію, що підскочила на тлі дефіциту після обстрілів, і паливо. Дуже добрі ці двоє працюють у команді.
