Пост не про Коболєва. Пост про пріоритети. Пост про здоровий глузд. Пост про "шарикових" в головах.
Україна третю зиму поспіль не купує газ в Московії. А це не просто незалежність від газу. Це геополітика. Це незалежність України. Бо газова кабала — то зашморг гебістської недоімперії. Крім того, це корупційний ошийник на українській "еліті" та на всіх попередніх намісниках Москви в Україні.
А ще, це величезні кошти. Кошти, які три роки тому Андрій Коболєв і "Нафтогаз України" з приватних кишень Москви та Києва і бюджету Московії скерували до бюджету України.
Нагадаю, за ці три роки економія на ціні газу загалом склала майже $5 мільярдів. Також нагадаю, що команда Коболєва у Стокгольмі домоглася скасування формули "бери, не бери, але плати", неринкової схеми формування ціни та заборони на реекспорт газу. Іншими словами, команда Коболєва зекономила Україні кількадесят мільярдів доларів та відновила економічну і політичну справедливість.
Важливо й пам'ятати, що "Нафтогаз України" під новими післямайданними керівниками перетворився зі завжди збиткового (зрозуміло чому) у прибутковий, і тепер регулярно платить десятки мільярдів гривень податків до бюджету України (₴95 млрд лише за січень-жовтень 2017), з якого й фінансуються вчителі, лікарі, та всі держслужбовці.
Про що я? Я про те, що навіть якщо Коболєв (його команда) за це отримав премію у кілька мільйонів гривень (може й мільйон доларів), то на мій погляд, це мало. За те що зроблено, треба дати мільйонів десять доларів бонусу. Коболєв робить геополітику. Він пише історію України.
Пост про пріоритети. Про здоровий глузд. Про "совок" у заздрісних головах...
