Оскільки вертикаль влади все менше нагадує піраміду і стає схожою на оголений стовбур дерева, то всі рішення, успіхи та невдачі, кризи й параної, адресовані президенту, проходять саме через нього.
Після ідеології, це важка проблема, яку вирішити Володимиру Зеленському практично неможливо. Тобто, створити воєнно-політичну, технократичну й ідеологічну систему, яка заточена на солідарність, єдність з суспільством і перемогу. Поки що, «особлива команда з 5-6 осіб» діє в протилежному напрямку.
Під виглядом якогось справедливого миру, вона виробляє сепаратну «Стамбульську мирну угоду» про капітуляцію, робить ставку на нейтральний Глобальний південь або суто проросійські країни, демонтуючи впевненість союзників у здатності України йти до кінця в боротьбі за свободу. Саме вона підтримує високий рівень політичної корупції, будучи особисто залучена в скандалах навколо неї.
Найбільшою небезпекою може бути пряме безпосереднє політичне управління війною. Показове звільнення главкома Залужного і всього Генерального штабу призвело до обвалу фронту від Авдіївки до Покровська. При блискучому і високому політичному успіху Курської операції, у воєнному плані вона не вплинула на наступальну ефективність рос військ.
Ми не знаємо, наскільки емоційним і залежним від оточення є звільнення одного з найдосвідченіших і професійно здатних командуючих, Олещука, який надзвичайно успішно командував Повітряними силами ЗСУ з 21 року. Завдяки йому вони не тільки зберегли свій потенціал, але й примножилися.
Можливо, він припустився помилки, випустивши F-16 при масованій атаці ракетами й дронами, коли системи ППО мали секунди для прийняття рішень. Але чи могло це бути його особистим рішенням без погодження в ОП? Як частина тактики протидії ракетному наступу Росії й одночасного тренування пілотів?
Як і у випадку з Залужним, так і в ситуації з Олещуком, нам не говорять правду. Вона єдина, яка може цементувати довіру до влади, навіть якщо вона не зручна. Це вимагає мужності, стійкості, переконливості й відданості спільній ідеї боротьби за Україну.
Ми не критикуємо президента. А намагаємось його зрозуміти й допомогти. Главі державі й собі. Бо ми всі на фронті. Навіть якщо на дивані, то завтра він разом з нами може бути знищений російським «Іскандером».
Остання пресконференція президента Зеленського з очевидністю продемонструвала стомленість і безсилля його оточення в оцінці потоку реальних подій.
Ми щодня отримуємо із різних джерел інформації про втрати на сході й півдні та наростаючі загрози у відносинах із союзниками.
Переключити увагу від поразок ЗСУ на Донбасі й наростаючих загроз на Харківщині найближчим часом Курська операція вже не зможе. Тим більше, що Генштаб, як завжди, починає говорити про «взаємне просування» українських і російських військ.
На Курщині найближчим часом російські війська все частіше будуть наносити контрнаступальні удари по ЗСУ і їх логістиці. Як будуть діяти наші – невідомо. Ця секретність має страхувати воєнно-політичне керівництво від будь-якої невдачі, оскільки вона оголошена, як планова.
