Проходять демонстрації, з'являються нові телепрограми, працює загальнонаціональний з'їзд за повернення північних територій за участю прем'єр-міністра країни і провідних японських політиків. У школах Японії відбуваються спеціальні уроки, на яких розповідають про захоплення Росією Курил. Більш того, важливою частиною шкільної програми є поїздки на острів Хоккайдо, з якого видно острови. Кожен японець з дитячих років знає і бачить цю територію, яка, на думку Токіо, незаконно утримується Росією. І це знання не дозволяє жодному японському політику змінити зовнішньополітичний курс країни і відмовитися від ідеї повернення територій.
А тепер давайте згадаємо, як в Україні відзначався День Автономної Республіки Крим, чи багато українців взагалі знають про його існування? Або, може бути, Крим цікавить нас меншою мірою, ніж японців - Курили? Або ми готові забути порушення міжнародного права в Криму і злочини окупантів на Донбасі?
Нам потрібен справжній День Криму і Донбасу - загальнонаціональна маніфестація, під час якої ми продемонструємо, що не збираємося відмовлятися від окупованих територій. Нам потрібно, щоб у заходах Дня Криму і Донбасу брали участь президент і прем'єр-міністр країни, політики і громадські діячі. Нам потрібно, щоб цього дня у всіх школах України проходили спеціальні уроки з розповідями про злочини російських окупантів і їхніх посібників, щоб кожен майбутній громадянин нашої країни виростав з чітким розумінням, хто наш ворог, а хто друг. Нам потрібно, щоб зі школярами та студентами зустрічалися ветерани АТО і вимушені переселенці, кримськотатарські активісти і євромайданівці з Донбасу. І особливо є необхідними такі уроки в школах на сході країни, де все ще є сильними позиції колабораціоністів.
Простіше кажучи - тема окупації повинна бути важливою темою української політики і державного будівництва. Стіна на кордоні - це тільки паркан для безпеки. Набагато більш важливою, набагато більш ефективною є ментальна стіна, яку ми зобов'язані побудувати між Україною і Росією. І цю стіну необхідно споруджувати вже сьогодні - які б дурниці не розповідали нам про "діалог" і "мир". Тому що мир - це не балаканина з агресором. Це перш за все його відмова від окупації наших територій, це відновлення територіальної цілісності України, це покарання військових злочинців, це репарації за окупацію і злодійство.
А поки нічого схожого не спостерігається справжній мир - це сильна армія, яка готова дати відсіч ворогу і це стіна відчуження між агресором і жертвою агресії. Росіяни можуть подолати стіну безпеки на своїх танках. Але вони повинні раз і назавжди позбутися можливості господарювати в наших душах і душах наших дітей.
