Останнім часом мене серйозно почали діставати дописи осіб, що тяжіють до білих пальто, на тему «Ви що не розумієте, що Порошенко президентом більше не стане? Скільки можна патріотичній спільноті ділитися на тих хто його підтримує і на тих хто ненавидить – чи не пора знайти якусь іншу, компромісну фігуру?» Чому для мене неприйнятні перелічені твердження аж до ком і пробілів?
Давайте по-пунктах. По-перше, панове, а ХТО вам сказав що Порошенко знову не стане президентом? Так, він не стане президентом, якщо вибори відбудуться через місяць-два. Технології країни-агресора помножені на старання вітчизняних політиків-популістів (в яких досі свербить ПТСР через вибори, програні зразу після Майдану-2014) та нашаровані на патологічне невміння українців визнавати свої помилки, свою справу поки що роблять – половина українців все ще щиро вірить що ЗЕкоманда скоро нарешті вирішить за них, у їхній країні, всі їхні проблеми. Треба лише почекати. Так, аби ця зелена полуда спала з очей потрібний час і нові геніальні здобутки уряду ЗЕкоманди які обов’язково вразять українців в одну з найчутливіших їхніх ерогенних зон – у гаманець. Але.
Я відкрию вам таємницю, за всіма моїми викладками Петро Порошенко не мав жодних шансів стати президентом восени 2013 р. І зимою 2013-2014 рр. не мав – аж до вторгнення в Крим. А вже у травні 2014 р. він вибори виграв в один тур. Як показала практика – українці сильно не помінялися. Але помінялися зовнішні обставини. Хто вам сказав, що вони не можуть змінитися знову? А вони зміняться – на жаль. Аби в цьому переконатися достатньо ознайомитися на цифрах з геніальними здобутками уряду прем’єра Гончарука і з динамікою втрат ЗСУ на фронті.
По-друге. А власне, якого лихого я мушу відмовлятися від кандидатури Порошенка як лідера партії якій я симпатизую? Я що, підтримую популістів? Я ніколи не приховував, що тарифи на комуналку мусять бути такі самі як у Європі. Я завжди казав, що турбота про бідних – це дати їм від держави субсидію, а не викручувати руки генеруючим компаніям аби ті зменшували ціни. Я не приховував ніколи, що не вірю в швидку перемогу над корупцією в країні, де всі хочуть аби не було корупції, але аби кум міг усе порішати. Я писав і пишу, що головна проблема нашої економіки – не податки і не свавілля держорганів, головна проблема – людоньки які хочуть працювати як на виробництві «Запорожців», а з/п отримувати як на БМВ. Я казав і кажу, що 22% громадян готових оплачувати собі самим соціалку за зменшення податків, мені миліші за 71%, який бажає безкоштовної соціалки від держави як раз через збільшення податків. Я завжди писав, що держава стає успішною, коли громадяни бодай оплачують її існування – а цього не було за всі роки Незалежності. Ми жили і живемо в борг.
Я бачив команду Порошенка яка цей стан речей заходилася виправляти, не вдаючись до крутих репресій. І я бачив як людоньки обрали замість неї зелених популістів. Я правильно розумію? Мені пропонують наших дивовижних людей обдурити і привести до влади державника під прапорами популізму ще більш безмежного ніж у зелених? Тобто спершу самим люмпена і патерналіста плодити – а потім самим же з ними боротися? А може простіше на прикладах популістів що дорвалися до влади, поширювати серед людей ідеї «ти сам собі голова» і «хто як дбає – той так має»? Працювати над збільшенням відповідального середнього класу, а не добиватися влади через популізм – тобто так само як зелені. Я переконаний, держава потребує саме цього.
І на останок. Знаєте, політичні лідери – не собачки. Їх не знаходять – вони самі заводяться. Те що рейтинг Зеленського буде падати і що на його місце обов’язково прийдуть ті, хто намагатимуться відгризти виборців і у Зеленського, і у Порошенка (та й виборцем пані Тимошенко не погребують) – безперечно. Ба-більше, таких лідерів буде клепати сама ЗЕкоманда, аби розколоти виборців Порошенка. Але до того всього треба ще дожити. Бо повторюся знову – умови і обставини на той момент будуть ущент інші ніж зараз. Уже – очевидно.
