Період 2022 +... я запам'ятаю, як взірець горизонтального типу мислення, чи типу діяльності українців. Так, ось така точка зору, почута мною: українці мислять та діють горизонтально (взаємодіють один з одним, гуртуються та опираються на себе та один на одного). Тоді як росіяни мислять та діють вертикально - їм треба вказівка зверху, дозвіл зверху та стимул зверху. Покладатися на себе вони не можуть, гуртуватися один з одним здебільшого не вміють.
Саме горизонтальний тип взаємодії українців в спільному нашому просторі не дозволив здати Україну в перші ж години повномасштабного російського наступу. А відсутність компетентності у нашої влади теж компенсувалася самостійністю українців і їх вмінням опиратися на себе.
Не владна вертикаль, а народна горизонталь тримала і тримає Україну всі ці роки в її боротьбі. Це факт.
Натрапила тільки що на старий ролік "Розсміши коміка", де вони всі ще худі, розбещені поки що славою (але ще не владою) і на "чістом русском языкє" оцінюють, з кого можна ржати, а з кого ні. В коментах пасуться росіяни, які начебто "не такі", але для мене вони інфантильні в їх наївній оцінці демократії:
- вони заздрять тому, що десь президента можна обирати, а не тримати, як "знамя", що переходить з покоління в покоління;
- вони заздрять тому, що в Україні комік президент, і це, на їх думку, величезне досягнення демократії;
- але вони застрягли на цих сходинках і не пішли далі у своєму розумінні, що наступний рівень дорослої, свідомої людини - це навчитися відрізняти популізм від відповідальності за державу.
І в цьому ми, українська нація, часткою своєю (не всі) якраз розвинутіші. Бо російській опозиції наш президент подобається. І на цьому вона, "опозиція", зупиняється, та не знає, як далі. А далі - дуже дорослі речі. Як то відповідальність. Кожного з нас.
Але коли вони мислять вертикально (обрали когось - нехай він і вирішує), то ми - горизонтально (обрали - але будемо приймати участь, а то ж він може "накерувати"). Тому 2022 +... роки - це хвиля громадянської горизонталі, яка винесла на собі й страхіття війни, і порожнечу в місці, де мала би бути стратегія влади, і ще й винесла наверх тих, хто зараз одягає на себе лаври "батьків нації".
А ми просто такі самі по собі. Нам, щоби діяти, наверх за дозволом задирати голови не потрібно, чи не так?
