Спокою в Арктиці настав кінець. Регіон, який раніше вважався зоною міжнародного співробітництва, перетворюється на арену жорсткої геополітичної боротьби між світовими державами. Одним із яскравих прикладів такого конфлікту є ситуація навколо архіпелагу Шпіцберген, який довгий час вважався міжнародною територією під управлінням Норвегії.
Нещодавно російський парламентар Сєргєй Міронов запропонував перейменувати архіпелаг Шпіцберген на «Поморські острови». Як повідомляє Neue Zürcher Zeitung, Миронов обґрунтував свою пропозицію новою політикою США, наголосивши, що росія має захищати свої історичні інтереси в Арктиці, відображаючи це навіть у географічних назвах. Вимога президента США Дональда Трампа про те, щоб Мексиканська затока відтепер називалася «Американською затокою», стала додатковим поштовхом для ідеї Миронова про перейменування островів.
Помори – це давня група російських рибалок і мисливців, які ще у XVIII сторіччі відвідували території Шпіцбергена. Незважаючи на це, офіційним першовідкривачем островів вважається нідерландський мореплавець Віллем Баренц, який вперше досяг архіпелагу в 1596 році.
Кінець міжнародної зони?
Згідно з договором 1925 року, Шпіцберген опинився під керуванням Норвегії, але при цьому набув статусу міжнародної зони, відкритої для економічної діяльності всіх країн-підписантів, серед яких є і росія. Однак зараз, коли геополітична ситуація кардинально змінилася, ці домовленості починають втрачати свою силу.
росія, Китай та США вступили у боротьбу за вплив на Північний полюс. За даними NZZ, росія, яка контролює близько половини арктичного регіону, активно нарощує там військову присутність. Китай зацікавлений у доступі до природних ресурсів і нових торгових маршрутів, що відкриваються завдяки таненню льодів. США, які усвідомили своє відставання, намагаються зміцнити позиції в Арктиці.
Геополітичні амбіції лідерів
Президент США Дональд Трамп, який запропонував перейменувати Мексиканську затоку на «Американську», побічно дав привід російським політикам висувати аналогічні ініціативи, наприклад, перейменувати Шпіцберген. За повідомленнями інтернет-видання Barents Observer, у Москві активно обговорювалася і ідея поділу Гренландії між США та росією, хоча офіційного підтвердження таких планів не надходило.
Депутат Державної думи Андрій Гурулєв, як передає Barents Observer, відкрито заявляв про необхідність «російських опцій» на Шпіцбергені, маючи на увазі можливість розміщення там військових об’єктів, що прямо суперечить міжнародному договору.
Норвегія під тиском
Коли Арктична Північ у відсутності великого економічного чи військово-стратегічного значення, управління віддаленим регіоном спокійно довірялося Норвегії. Однак зараз, коли танення морського льоду відкриває нові економічні та стратегічні перспективи, а регіон опинився в центрі інтересів держав, що конкурують, Норвегія більше не може бути впевнена у своїй позиції.
Тим більше, що Шпіцберген значно підвищив свою геостратегічну значущість завдяки цінній інфраструктурі — таким об’єктам, як аеропорт, глибоководний порт, станція радіолокації та кабелі передачі даних у цьому величезному і досі мало освоєному регіоні. У зв’язку з цим Норвегія достроково оновила стратегію управління архіпелагом, наголошуючи на своєму зростаючому занепокоєнні поточною геополітичною ситуацією.
росія, хоча офіційно не виступає проти існуючого договору, намагається послабити позиції Норвегії через економічний та дипломатичний вплив. Зокрема, Москва планує створити міжнародний дослідницький центр на раніше покинутому гірничодобувному поселенні Піраміда на Шпіцбергені, запрошуючи до співпраці країни з групи БРІКС, які Кремль класифікує як «дружні», на відміну від Норвегії, яку нині називають «дуже недружньою». Це також можна розцінювати як виклик норвезькому суверенітету.
Наслідки боротьби за Арктику
Оскільки, на відміну від Антарктики, Арктика не має всеосяжного міжнародного договору, національні інтереси тут починають відігравати ключову роль, і держави дедалі частіше демонструють готовність використовувати жорсткі методи для захисту своїх інтересів.
Раніше головним майданчиком для діалогу з питань Арктики була Арктична рада, яка об’єднує країни регіону. Проте, після початку російсько-українського конфлікту його робота фактично призупинилася. Микола Корчунов, колишній посол з особливих доручень рф з питань Арктики, тепер посол у Норвегії заявив High North News, що бездіяльність Арктичної ради призводить до посилення позицій зовнішніх гравців, таких як Китай.
Таким чином, нова арктична «дика північ» може стати зоною не лише кліматичних, а й серйозних політичних конфліктів, що впливають на глобальну безпеку.
