Куди не стріль оком, всюди тільки й чую:
-Рятуйте!!! Народ голодує! Геноцид!!! -- верещать, аж захлинаються.
Отож підходжу й питаю:
-Хто голодує? Я, наприклад, ні. А ти голодуєш?
-Ні,-- відповідає,-- не голодую.
-А ти?-- питаю в иншого.
-І я не голодую.
-То, може, ти?-- звертаюся до ще одного.
-І я ні,-- каже.
-Тоді, може, десь хтось бачив спухлого від голоду сусіда чи просто когось на вулиці?-- знову питаю.
-Ні, ніхто не бачив!-- відповідають дружньо.
-То хто ж у бісової матері голодує?!!!-- вигукую з досади.
-Як хто, таж народ!!-- знову всі кричать на всі за́води, наче подуріли.
