Кілька років тому я писала, що мені здається дуже підозрілою канонада у Києві 31 грудня о 23.00. Ну немає у нас такої кількості любителів росії, щоб прямо бігли і салюти запускали під російський новий рік. Я тоді припустила, що це може бути спланована операція, коли росіяни просто проплатили ці салюти.
Цього року моє припущення підтвердилося. У нас не було жодного пострілу об одинадцятій вечора, гатити почали рівно з 24.00 і вже до ранку.
І друге спостереження. Ми тут мало стінка на стінку не пішли через обговорення новорічного привітання, присутніх гостей, антуражу і змісту промови. Але зверніть увагу! Всі списи ламалися через виступи українських політиків. Російського президента ніхто не дивився, це українцям зовсім не цікаво, жодного допису, навіть критичного – що там було сказано і чи було взагалі.
Наш айсберг відколовся і дрейфує собі помаленьку геть від Москви. І всі спроби притягнути нас назад – це прив’язування нас до мертвечини.
На даний момент основним каналом підключення України до російського світу залишається телебачення. Замініть програмну сітку, приберіть звідти російських і радянських звьозд – і за пару років ви отримаєте зовсім інші настрої. Про росіян ніхто не згадає, їхня естрада, кіно, серіали тут , нікому не потрібні.
…Ми вчора з малюком ходили у театр Франка на «Попелюшку». Виявилося, що вистава є практично дослівною екранізацією старого радянського фільму про Золушку, у якому іще Раневська грала. От його переклали українською мовою і поставили на сцені київського театру.
Навіщо, питається? Діти відверто нудилися, те що нормально виглядало на чорно-білому радянському екрані п’ятдесят років тому, здається пісним і ніяким на сучасній театральній сцені. «Я не чарівник, я тільки навчаюсь» - каже хлопчик тоненьким голоском, а тобі боляче на це дивитися. Звісно, ми не досиділи до кінця, але я так і не зрозуміла, що це було.
Чому люди, на яких долею та посадовою інструкцією покладено обов’язок формувати нову українську ідентичність, укріплювати нашу державу, через культуру і видовища створювати нову Україну, захищати її від ворога – чому ці люди метають і метають на грубу нитку, пришиваючи нас до мертвої коняки.
Люди, вона вже здохла, невже ви не бачите?
