Колись хтось побудував однотипні "панельки", сірі та сумні (на мій погляд), і тільки мурали та в першу чергу зелень, що розквітає навесні, можуть ту сірість прикрасити. Сіре море, в якому вміщувалось біля 400 000 людей. Так званий "спальний район" міста мільйонника. Новобудови є, але масштаб Салтівки суттєвий, і в цілому це бетонні сірі джунглі.
Салтівка ближча до кордону з росією. Їй добряче дісталося що тоді, в лютому 2022-го, що дістається й зараз, бо КАБи дістають запросто - подекуди руйнуються цілі під'їзди сірої бетонної маси. Але люди там, в тому "місті в місті", живуть. Я бачила й відновлені маркети - зокрема відновлюються, як гриби, АТБ, синім кольором своїх фасадів скрашуючи ту сірість. І стихійні ринки, де вздовж довжелезних тротуарів подекуди просто на землі місцеві жителі розкладають нехитрі свої пожитки, у кого що є - і намагаються заробити собі на виживання. І спортивні майданчики, і кав'ярні, але... Саме туди неподалік прилетів КАБ та зруйнував цілий Епіцентр. Саме там майже вмирають гіперцентри - з бутіками всередині, розвагами, де колись були натовпи людей. Тепер тих натовпів немає.
З вулиці ти бачиш в першу чергу те, що вздовж дороги - випалені пожежею вікна, забиті фанерою. Результати російських обстрілів. Але лише зверху тобі би відкрилася картина - скільки ж будинків пошкоджено всередині, за першою лінією, які ти не бачиш, проїзджаючи повз.
Тим не менш відновлювати вирішили не сірість. Не однотипність. Зненацька - дев'ять поверхів яскраво червоного, спочатку утепленого та оздобленого декоративними елементами. Потім дев'ять чи навіть шістнадцять поверхів небесно-блакитного. Далі довжелезний багатосекційний будинок іншого кольору. Вони тепер теплі та яскраві. До них, напевно, хочеться повертатися - і багато хто чекає, куди повернутися. Тисячі людей без свого житла.
Мені розповіли історію про жіночку, яка повернулася на Салтівку з Німеччини, не витримавши розлуки з містом, доволі рано, через півроку або рік з початку повномасштабної війни. Але її квартира була знесена російською ракетою, чи бомбою (вони тоді з літаків бомбардували). Кутова, верхній поверх - більша частина знесена, і наверху виднілись двері в її іншу кімнату, поряд з прірвою, куди звалились всі її речі, аж до підвалу. Вона оселилася в сусідки, кожного дня виходячі до будівельників, які відбудовували будинок. На її очах ріс заново підвал, потім поверхи, і напевно ж вже давно готова і її квартира. Вона казала: "я хоч без ремонта буду жити, але в своєму домі".
Мені до Салтівки через все місто їхати, рідко там буваю, але як буду - зроблю фото тих яскравих осередків майбутнього. Поки пишу з розповіді тих, хто там на відбудові працює.
Геть звідси совок, у всіх його формах.
Не хочу, щоб навіть дух його тут залишався.
