Крах такої величезної країни як рф призведе до маси великих і дрібних регіональних та субрегіональних конфліктів і воєн, перерозподілу територій та сфер впливу. Можливо, людство стоїть на порозі наймасштабнішого каталізму з часів Великого переселення народів. Саме тому колективний Захід і не хоче того краху.
Але він неминучий. Бо за моїми спостереженнями, з 2009 року рф перебуває у стадії перетворення на імперію типу Візантійської V століття. Вона поринає у Середньовіччя. Вона фактично вже там.
Спитають: чи таке можливо, у ХХІ столітті, коли штучний інтелект, генна інженерія, польоти на Марс? Можливо, ще і як. Подивіться на Іран, який, перебуваючи у середньовічних соціальних відносинах, успішно користується надбанням людства постіндустріального суспільства. Там не президент головний, а аятолла, котрий формально влади не має.
Переможемо ми у цій війні. що її ведемо з москвою? Звісно. Я оптиміст. Але далі буде ще одна, і ще. Допоки імперія існує. А Захід - давайте будемо чесні перед собою - будь-що хоче її зберегти, саме тому такі лагідні санкії застосував, тоді як мав як з Хусейном.
Але у Хусейна не було ядерної зброї. У айятолли Гудяєва вона є. Тому його треба берегти. Нікому не хочеться ще гіршого - після розвалу рф мати справу з якимсь напівбожевільним полковником, який оголосить Тайшететську Народну Республіку й шантажуватиме світ двома ракетами, які є в нього у шахтах. А таких полковникв з десяток може легко набратися.
Проте як би колективний Захід не викручувався; як би не намагався балансувати у стремлінні зберегти status quo, йому це зрештою не вдасться. Уся світова система безпеки пішла псу під хвіст. І наївний той, хто вважає, що може втримати рф у системі сучасних гуманістичних координат, коли там вже офіційно відмовилися від Женевської конвенції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Знаєте, мені зараз ситуація нагадує сагу "Володар перснів". Час уже визнати, що Велика Війна невідворотна, що Мордор збирає сили з усього світу і хто у цій війні на чий стороні буде, треба вирішувати уже зараз.
Післянаписаного: це лише мої, можливо, неправильні думки і неадекватний погляд на дійсність. Дай Бог, щоб я помилявся.
Але...
