До мене нещодавно в коментарі на Facebook прийшов чоловік і каже: «Не розумію, а навіщо ви це робите? Навіщо так запекло чините опір? Це якась інстинктивна історія — намагатися вижити й не потрапити на підвал у “ДНР”».
Чоловік просто пропустив шкільну програму, де розповідали, що у людей немає інстинктів, лише рефлекси. При цьому сам він «інстинктивно» сидить у США. Така ось історія. Проте, оскільки багатьом незрозуміло, давайте проговоримо це.
Немає ніяких інтересів Європи в Україні та Росії, заради яких ми тут воюємо. Це нісенітниця, конспірологія. Інтереси Європи в Росії — це Німеччина, яка допомагала облаштовувати в Муліно (РФ) центр для навчання військових, де готують 100 000 осіб на рік; це продаж перук, карет та прикрас коханкам за нафту, зерно і пеньку. В якому б столітті це не відбувалося. Розбудіть мене через 100 років, я скажу: Росія жене в Європу сировину, а купує розкіш і технології. Європа хотіла, щоб у Мілані скакали коханки функціонерів «Єдиної Росії», а в Лондоні російські нувориші скуповували цілі квартали. Але дідусеві захотілося «двіжухи» та «історичних земель». Європа змушена реагувати.
Цілком очікувана реакція на зараз — давати ресурси тим, хто вміє нищити супротивника. Супротивника, який хоче захопити території, що зараз є складовою частиною Європейського Союзу (а «історичні російські землі» — це і Фінляндія, і країни Балтії, і Польща). Впадемо ми — доведеться на східному фланзі розгортати не тільки канадські бригади та польські дивізії, а й будувати інфраструктуру, квартири військовим — це трильйони євро. Але це не означає, що ми воюємо за інтереси Європи. У нас є свої інтереси.
А наш інтерес дуже простий. Наш інтерес — не потрапити в систему, де за «не такий» жарт тебе кидають в колонію або саджають на пляшку. Де вбивають конкурентів біля Кремля прямо на очах у дівчини, а вбивці спокійно втікають в Чечню. Не потрапити в систему, де політичним конкурентам втирають у тіло отруту й регочуть — “докажите, покажите”.
Там, до речі, може бути й ситніше. На маткапітал за другу дитину можна купити квартиру, у нас такого немає. У них роботяги на ЧПУ в оборонці отримують 150-200 тисяч — 1,5-2 тисячі доларів. Рано чи пізно росіяни заведуть великі гроші у захоплений Маріуполь, вибудують зв'язку з портом, нехай не відновлять металургію, але придумають важку промку, прошиють людей телевізором і будуть контролювати системою розпізнавання облич, коментарями всередині мереж. Тепер, коли заблокували Telegram та інші ютуби, створять який-небудь «чебурнет», де будуть ставити зірочки за те, як ти добре робиш рімінг Путіну.
А поки що вони будуть грати в «Цивілізацію VII», напівзруйнований Маріуполь заселять холопами з депресивних регіонів, де весна починається в травні. А місцевим роздадуть десяток квартир і пообіцяють дешеву іпотеку. Телевізор їм скаже, кого любити. А тих, що дуже люблять Україну — в «підвал» на стоматологічні процедури.
Я доступно викладаю? Саме тому ми чинимо такий запеклий опір. Багаторічний фронт в Авдіївці, крім створення «крайньої напруги», дав нам можливість релокувати виробництво, вивести частину активного населення на безпечну територію, залишити їм руїни, «ждунів»-пенсіонерів на баланс їхнього пенсійного фонду та засмічену мінами територію. Затоплені шахти, перебиті шляхопроводи та трильйони на відновлення. Залишилися ж ті, кого промивати не треба. От тільки ні дітей, ні активного населення економічно, ні верстатів, ні падіння виробництва не вийшло — вийшли тільки руїни.
Плюс ми отримали досвід, а Європа побачила, що ваші ВКС — це красива назва, вони кидають чавун за 50 км і не в змозі збити МіГ-29, який кидає такий же чавун з нашого боку. А значить, як мінімум на стратегічному рівні все рівно по авіації, а по флоту і шансів немає. Значить, потрібно розвивати сухопутні сили та дрони.
Росії потрібно розвивати все — якщо Кремль збирається воювати не лише з Україною. Потрібна масштабна реформа збройних сил, яку неможливо провести ведучи війну з нами. Не вистачить грошей. Розвивати сили ядерного стримування і будувати атомні підводні човни, намагатися відновлювати флот, і захищатися від дронів.
Європа виконує свої завдання, ми виконуємо свої. Ми повинні залишати росіянам окупований Донбас у максимально знищеному стані. Щоб вони не могли запустити його і, прошивши вцілілих «Баштами балістичного захисту», відправити їх захоплювати Білорусь, потім Грузію, Казахстан, країни Балтії. Ну і, звичайно, виходити на лінію Дніпра. Нам це не треба. Тому будь-які виходи нам протипоказані. Як тільки ми вийдемо з будь-якої території під будь-яким приводом, туди зайдуть росіяни: спочатку поліцейськими підрозділами й телевізором, а потім це буде як з окупацією демілітаризованої Рейнської зони. А світ скаже: «Ви що, хочете ядерної війни? Вони обіцяють не йти далі, треба їм повірити».
Тому все просто. Може, у когось це й інстинкти, або немає пояснення, але в мене пояснення є. Я не хочу в диктатуру. Не хочу вгадувати, який мій пост чи слово приведе мене на підвал. Не хочу отрути тропічної жаби в труси, якщо буду розслідувати корупцію. Не хочу на підвал, поки всеїдні будуть брати іпотеки й материнський капітал, погоджуючись десятиліттями бачити одне обличчя на портреті, розпухле від філерів і ботоксу.
Якщо можна змусити нас вийти з поясу фортець — значить, можна змусити нас вийти із Запоріжжя. Значить, можна організувати смугу біля Бєлгорода і Курська: «Ну ви ж не хочете, щоб знову українці, озвірілі, били по наших станціях? Чого це вони, цікаво, ми всього лише в мороз розбили їм ТЕЦ, а вони так не по-людськи». Це шлях у нікуди.
Ми продаємо еволюцію в організмі: їх там не чекають, їм дістаються тільки температура і отрута. Весь час, поки ми на вільній території навчаємо лейкоцити й фагоцити та відправляємо їх за лінію. І там чомусь вибухають гауляйтери й наводяться куди треба ракети. Які, можливо, виробляються в Європі, як і багато мільйонів снарядів, як і мільйони дронів. Ну ви ж хотіли «повторити», як діди? Ви ж хотіли території Європи й знову помити чоботи у Фінській затоці?
Так буває, так трапляється: толерантність до інших культур не треба плутати з тією толерантністю, коли організм більше не може чинити опір. Так, ми ведемо важку війну. Так, нам важко. Так, у нас є сотні тисяч поранених і покалічених. Але вибору у нас немає — до нас ломиться вірус, який хоче повертати наші органи проти нас самих, розповідаючи альтернативну історію і продаючи їм вічного царя взамін на «аби не голодні дев'яності».
Ми сподіваємося зламати їм хребет через кишеню, коли вони не зможуть рекрутувати сотні тисяч осіб за дикі мільйони; вони сподіваються зламати нас через нестачу піхоти та дезертирство. Причина одна: божевільний дід захотів потрапити в історію як «збирач земель». А в країні не знайшлося нікого, щоб його зупинити — політичне поле вже було зачищене.
Ніякі масони, рептилоїди й хитрі плани ЄС війну не затягують. Ми не виходимо з території, оскільки це зробить наступну війну для нас більш важкою, а для них — більш простою. Той, хто не вірить, що вона буде, може подивитися, скільки вони жували ногу Речі Посполитої, підписуючи «Вічний мир» і цілуючи хрест — 150 років.
Фізична смерть патрушевих і путіних або обвал економіки до дев'яностих — це реальний кінець війни на сьогодні. Можете приймати це, можете заперечувати, але такі справи у 2026 році. Вам простіше — я прийняв все у 2014 і живу з цим багато років.
