За однією з версій, у цей день, 10 червня 978 року від Різдва Христового в Києві до влади прийшов Великий князь Володимир Святославич.
Літописи та твори маститих, обвішаних регаліями і усілякими дипломами, професійних істориків малюють нам його язичником, диким, але симпатичним. Котрий і після знаменитого хрещення спосіб життя свій варварський майже не змінив, маючи цілі села з наложницями, хоча в державних справах в усьому слухався свою дружину - візантійську принцесу. Яка наложниць коханому чоловіку дозволяла ібо слабка людина і, як кажуть на московії, котрої тоді ще не існувало: не согрішиш - не покаєшся.
Насправді все було - на моє глибоке переконання - не так. Почнемо з того, що "хрещення" 988 року ані Володимира, ані Руси не було. Не було з дуже важливої причини - на Руси християнство існувало із сивої давнини, коли ще були живі апостоли з дванадцяти.
Християнами були з дитинства і сам Володимир Великий, і його батько Святослав, і їхні пращури. Що не заважало їм встановити на Руси унікальну атмосферу поліконфесійності. Попри антитринітарне християнство, що його сповідували Рюриковичі та їхнє оточення, тут цілком мирно уживалися юдеї і мусульмани, тринітарії і язичники і жодних конфліктів на релігійному грунті між ними не зафіксовано.
А ще Київ був християнським центром світового значення. Бо його Церкву створював сам Андрій Первозваний, перший учень Христа. Київ претендував на лідерство в християнському світі перед Римом і Константинополем.
І саме Володимир Великий, продовжуючи політику своїх попередників, будував з Києва ні що інше, як другий Єрусалим, тобто за тодішніми поглядами - географічний та духовний центр Всесвіту. Саме для цього Володимир (не Ярослав) збудував Золоті Ворота за зразком Єрусалиму. А чим знамениті Золоті ворота Єрусалиму?
І саме Володимир (а не Ярослав) збудував святу Софію Київську. Не за канонами нікейського християнства, а за тими, за якими її колись будували в Константинополі за часів імператора Констанція ІІ. Знову таки не просто так будував.
Тут, друзі, величезна таємниця України-Руси. Настільки велика, що і Рим, і Фанар, і москва кістками ляжуть, аби сховати її за фалишивою історією, в яку нам наказано вірити. І ховають. І в той самий час ведуть за Київ жорстоку боротьбу, яка не припиняється вже понад тисячоліття. Боротьбу, першою жертвою якої став він - Володимир Великий, якого було підступно вбито...
Незвично таке читати, правда? Але не поспішайте крутити пальцем біля скроні. Бо існує інша, сліпучо інша версія історії давньої Руси, що схована від нас під купами брехні, вінцем якої є потворна Норманська теорія
