Ну ви ж знаєте, що я російськомовний киянин і все таке.... Батькі російськомовні, радянська школа, оточення, 12 років роботи в театрі російської драми ім. Лесі Українки... Активно долучившись до українських протестних рухів початку 90х я теж часто стикався з поблемою того що зараз Вілкул і Новінський, а тоді Табачник називали 'печерним націоналізмом'. І теж, бувало 'спалахував', коли мені закидали: 'чому не українською?'. На що відповідав: 'ну так вже сталося, що я народився і живу в Україні, я такий як ви - українець, люблю Україну і таке інше... ( все що я чую зараз, хоч і минуло майже 30 років нічого з того часу не змінилось). Аж поки у приватній бесіді з Євгеном Сверстюком він не сказав одну річ: 'У тюрмі першими скурвлювалися ті, хто переходив з ворогом на спільну мову. Бо не можна шукати спільної мови з тим, хто бажає смерті твоєму народу'.
І я тоді почав спілкуватися українською навіть у близькому оточенні, а потім знов 'з'їхав', бо важко, а потім знов почав і знов 'з'їхав'. Якщо хтось гадає що я 'скеля' або 'кремінь', то це не так! Всі ми - живі люди і всім нам буває важко, і болить голова, і нема грошей, а ще шлунок і панкреатит, а ще тирифи і бляха, корупція в державі...
Проте сьогодні звертаюся до російськомовних громадян - раз на день хоч декілька слів українською: в магазині, аптеці, транспорті, з рідними...
Вона потребує нашої уваги, вона потребує нашої підтримки, бо Україна лише там, де звучить українська МОВА!!!
Про ворогів ви все знаєте самі))
Дякую за закон!! Дякую всім хто долучився і підтримав!!
СЛАВА УКРАЇНІ!!
