Але я не можу більше мовчати.
Я знаю, звідки це пішло.
Місцеві командири тербатів, щоб показати свою потрібність і важливість – будують безкінечні блокпости.
Як наслідок, під блокпостами стоять страшенні черги.
І класика жанру - чим далі від фронту блокпост - тим він більший і блоків більше, і бійців, і ретельність перевірок.
От для чого? Щоб шо? Щоб показати, які вони бдітєльні і на стрьомі?
В надії наловити диверсантів?
Ну да, усі ДРГ загрузили багажники зброєю, в бардачках у них косоруко зроблені документи (які як фальшиві тут же вичислить вчорашній бармен чи токар), а самі вони говорять з чеченським акцентом.
А їдуть робити замах на президента – не менше.
А ми маємо кілометрові черги.
І ГОЛОВНЕ! Порушену військову логістику. І ускладнення пересування для біженців.
Якщо тербатам в тилу нічого робити – хай кожен батальйон формує зведену роту і відправляє на фронт.
Або навпаки – дрібними групами по лісосмугам – палити колони за принципом стрельнули і втекли.
Або ловити по лісах Сумщини рускіх салдатікав, які заблудилися. Поки сердешні не повимерзали к хєрам.
Я не хочу звинувачувати простих тербатівців – вони отримали наказ і роблять свою роботу.
Але командири мають прийтии в адекват.
Великий блокпост і сто штук їх на кожне село – не значить, що ви герої. А значить, що ви заважаєте.
