По нас пускають корейські локалізовані копії російських «іскандерів»; на фронті фіксували ПТРК Bulsae-4 (досить сучасні й небезпечні); росіянам передали кілька мільйонів снарядів — поганої якості й різного розважування, стріляти ними на одному прицілі важко, але від двох до п'яти мільйонів пострілів — це серйозно.
Що Північній Кореї буде за це? Нічого особливого порівняно з тим, що є зараз.Що ще міг зробити Захід Кубі, крім того, що вже зробив на той час з 1962 року: талони на молоко дітям, рис, 5 яєць на місяць і 0.5 літра соєвої олії?
Як нічого не можуть зробити Ірану, коли його «прочани» воюють у Сирії, Ємені та Лівані, коли американці на маршруті до порту Ходейда зупиняють дау, набитий компонентами протикорабельних ракет і двигунами для балістики.
Мало того, що іранці гинуть по всьому Близькому Сходу, — режим аятол набирає шиїтів з Афганістану, і ті за 500–700 доларів теж готові вбивати й помирати.
Хазарейці з «Фатиміюну», до речі, показали себе непогано: брали участь у прориві блокади Дейр-ез-Зора, в операціях проти Ісламської держави.Що було Ірану за те, що агенти «Басіджу» відібрали з трьох мільйонів афганських біженців 20 тисяч бійців «Фатиміюну»?
Нічого — простий народ як їв курку на свято, так і їсть, чиновники КВІР як відпочивали на Середземному морі в Лівані та Сирії, так і відпочивають.
Протести в Ірані розганяють автоматичним вогнем, поліція моралі забиває дівчат без хусток.
Тож чому на цьому тлі корейці не мали б з’явитися на ЛБЗ в Україні?
Кіму цікаво, з чим він може зіткнутися в разі майбутніх конфліктів — помацати дрони, у тому числі далекі, різні системи прориву ППО, HIMARS, системи зв'язку. По-друге, режим сковує південь й американців на азійському ТВД — усі ці демонстративні підриви доріг, приведення в бойову готовність восьми артилерійських бригад.
Звичайно, ніхто адекватний не може сказати, що творці «Самсунгу» раптом збожеволіли і вирішили окупувати північ.
А от що запаси Азійського командування США, з яких виділяли кілька сотень тисяч снарядів для України, потрібно берегти, а також не нарощувати допомогу із запасів Сеула — цілком можливо.Плюс Кім хоче отримати будь-які технології — не тільки супутники-шпигуни чи ракетні програми, особливо МБР, щоб мати можливість дістати Вашингтон.
Для ізольованої Північної Кореї БУДЬ-ЯКІ технології на вагу золота: від сучасних пайків у реторт-системах й очищення палива до камер і систем розпізнавання облич.
Усі можливі санкції запроваджені, навіть від ООН (єдине — РФ наклала вето на комісію з перевірки ракетних програм): північним корейцям постачають їжу, медикаменти й мазут для ТЕС, а бувало, обмежували й це.
І це очевидний доказ того, чому санкції не можна розглядати як єдиний робочий інструмент, крім стримування, операцій проти ядерних програм і компонентів дронів країн-ізгоїв.
Якщо на твоєму боці РФ, де вся таблиця Менделєєва в надрах і якісь технології, і Китай, друга економіка світу, то саме питання санкцій стає неочевидним. Чи працюють вони у принципі?
Он ми здійснюємо стратегічні бомбардування РФ, Захід запровадив обмеження цін на нафту, росіяни не в змозі виробляти автомобілі й відновлюють виробництво велосипедів часів СРСР? Що там, який прогноз падіння ВВП? Та ні, помірне зростання.Щось передадуть партнери по коаліції, щось вкрадуть і скопіюють на Заході, щось куплять в обхід санкцій.
Хіба нігерійська фірма-одноденка, яка купує електроніку для поливу та сільськогосподарські дрони — під санкціями?
А хіба не може вона перепродати потім це все з маржею до Росії чи Північної Кореї?
Ну ось, внесли до списку, а іранці, росіяни чи корейці у столиці Нігерії зареєстрували ще десять таких самих.
Так, загалом тоталітарні режими деградують, але поки що знімають вершки зі співпраці.
Наприклад, Іран освоїв спарені копії «Корнетів-Е», здатні пробивати захист ізраїльського активного захисту «Меїль руах» («Вітрівка»). І якщо спочатку в регіоні застосовували пускові з маркуваннями з РФ і перси виробляли лише ПТУР, то зараз у Лівані Армія оборони Ізраїлю захопила вже суто іранську локалізацію «Дехлавія».
Тому й кілька тисяч людей, про яких повідомила розвідка як про «бурятський батальйон» (за штатом скоріше бригада), і в перспективі ще більше північнокорейців цілком може опинитися на ЛБЗ.
Звичайно, їх перемішуватимуть з іншими підрозділами, щоб не давати фокусувати вогонь, використовувати там, де є шанс розвинути успіх.
І, природно, всі ці найманці з Непалу та з Африки на південь від Сахари — це знак, що в Москви все йде далеко не за планом, темпи втрат більші, ніж вони встигають готувати, постачати й озброювати.
Але з КНДР тут ще й інше — хочуть знизити залежність від Китаю, бажають технологій, продовольства й палива.
А покарання в найближчому майбутньому не планується. Адже Південна Корея не хоче встрягнути в конфлікт на своїх кордонах і повісити собі на шию 25 млн людей, які не знають, що таке інтернет, і плачуть, коли від них їде улюблений вождь.
Бо будь-які податки на солідарність упродовж десятиліть, як після об'єднання Німеччини, видадуться їм святом.
Тому Північна Корея випустила по островах у юрисдикції півдня більш ніж 200 снарядів у січні минулого року, а Сеул зберігав кам'яне обличчя. Не на часі зараз війна. І ніколи не буде на часі.
США теж навряд чи захочуть викидати трильйон на війну, за результатами якої потрібно буде мільйони звільнених від тиранії людей вчити мити руки й користуватися смартфоном.
Диверсії в закритому, промитому пропагандою суспільстві проводити важко, кібернетичні атаки неможливі, бо немає інтернету речей. Можна знищити авіаударами полігон для випробовувань, а вісім артилерійських бригад КНДР розколупають Сеул і заразом весь азійський ринок.
Захід продовжить постачати нам зброю та техніку, сюди їдуть добровольці. Але самі корейці за підтримки США, баз й договору про спільну оборону (абсолютна більшість таких договорів якраз у цьому регіоні) не готові розв'язати питання з режимом біля їхніх кордонів. Тому не варто чекати, що хтось зробить роботу за нас.
