Кінець 2017 року.
Новини останніх днів.
- Засновника ХНР в Харкові звільнено. Він прямо в залі суду кричить "Смерть украм".
- Один з організаторів численних побиттів Євромайданівців у Харкові, а саме тодішній губернатор Михайло Добкін почувається добре і заявляє, що балотуватиметься на посаду президента.
- Т. зв. "диктаторські закони" 16 січня, прийняття яких призвело до перших жертв на Грушевського, віднині не являються диктаторськими. Ну, як би й не було цього. Конституційний суд так розтлумачив.
Розумієте, 4 роки минуло. Все вляглося. Нових внутрішніх ворогів нам нав'язали (Міхо або Соболєв). А справжні вороги, справжні сепаратисти, ті хто безпосередньо розв'язував війну спокійно сидять в радах, займають посади в структурах МВС та Прокуратури і крок за кроком повертають собі минулий рівень впливу. Вже майже повернули. І варто сказати, що чинна влада не дуже й опирається. Скажімо так - закриває очі, не виносить сор з ізби, проходить повз... Авось минеться. Авось не помітять. Авось забудуть. А як згадають - ми ще кілька грузинів депортуємо. Буде про що поговорити. А партнерів по бізнесу і політиці не чепайте! Бо Мішу Добкіна знають багато років, Або от Шуфріча, чи Медведчука. З ними по старій пам'яті завжди можна домовитись.
А нащо тут ці новачки під ногами? Єврооптимісти, грантожери та інші незрозумілі люди? От їх і будемо лайном обливати. Ну не Кернеса ж, не Труханова ж, людоньки добрі...
Але кому я про це кажу? Хіба хоч 10% моєї аудиторії в ФБ це визнає?
Звісно, можна не помічати всього цього. І жити в зоні комфорту, вчергове кажучи про безвіз та інші здобутки.
Безвізу, через тиск на антикорупційні органи, нас можуть позбавити, до речі. Є такий механізм.
Не забудьте коли будете пити каву, і про все це поговорити. Бо я буду на Донбасі.
