Якби Володимир Зеленський прийшов до парламенту поговорити про План Перемоги раніше - вірогідно, до партнерів він би повіз документ, більш схожий власне на дорожню карту і розуміння конкретних кроків.
А так було підтверджено той список побажань, який і раніше утікав у медіа.
Однак від презентації Плану в парламенті таки є суттєвий ефект. Громадянам хочеться вірити, що влада знає, що робить і куди іде та веде.
Тепер сказане треба буде якось втілити в життя. Бо якщо автори сценарію думають, що партнери мовчки спостерігатимуть, як їх роблять в усьому винними - авторів чекають сюрпризи. Партнери в такі ігри грати навчені.
Тож на відомі запити «де наше все» надходитимуть конкретні і переконливі для громадян відповіді.
От тільки нам в Україні - не до ігор, поз і пафосу. Ми маємо вижити і перемогти. Бо альтернатива - кінець.
Зеленський вимовив кілька ритуальних фраз про безальтернативність демократії та потребу в єдності, і навіть про парламентську демократію. Це має перестати бути ритуальними фразами.
Порятунок - не плану, а України - в конкретних діях. Досягненні конкретних цілей.
Найближча - отримання запрошення до НАТО. Є навіть дата - 4 грудня цього року, коли збирається зустріч міністрів країн Альянсу. Вони можуть запрошення сформулювати.
Але для того Україна має обʼєднати всі зусилля і ресурси. Досвід отримання угоди про асоціацію, безвізу і Томосу тоді, коли ніхто в це не вірив - показує, що «нереального» немає.
Може бути недостатньо опрацьоване.
Тож зараз час працювати, і то швидко. Без ревнощів і саботажу.
От це і покаже справжню ціну планам влади.
