До Ісуса підійшов юнак, та спитав, яка найбільша заповідь. На той момент це було дуже дискусійне питання. Богослівʼя того часу розходилося не лише в кількості заповідей, називали цифру віз 1 до 613, а і в тому, яка з цих заповідей найголовніша. Запитання юнака було способом розпочати довгу розмову.
Ісус Христос відповідає, але відповідає не словами Закону, Він дає творчу відповідь, поєднуючи заповіді про любов до Бога і до людей, вказуючи, що одне не бува окремо від іншого. Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. (Мф. 22.37-39)
В любові проявляється та актуалізується Бог, бо саме Він є джерелом любові.
Ми всі постійно говоримо про любов, але зараз важливо визначити, що означає любов в біблійному сенсі цього слова. Так от, любов — це жертва. Бог полюбив світ і віддає Сина Свого, щоби світ був спасенний. Батьки люблять свою дитину і віддають свої сили, здоровʼя, гроші лише заради того, щоби в дитини все було добре. На наших очах десятки тисяч людей, котрі люблять Україну, віддавали своє життя і все найдорожче заради неї.
Якщо ми любимо — ми жертвуємо свій час, гроші, здоровʼя, життя.
Можна любити Бога і жертвувати для Нього, тоді ця жертва стає насінням в життя вічне. Можна любити гріх і також для нього жертвувати чимось. Тоді ця жертва буде жертвою заради смерті та тління.
Перед нами два шляхи, кожен з них починається з жертви, і лише один з них вірний. Обирати нам, і нести відповідальність за свій вибір теж.
Олександр Дедюхін
