- То що за месидж нам привіз Столтенберг? - питає друг.
Як на мене, все цілком зрозуміло. Зовні - найпалкіша, безумовна і віддана підтримка майбутньому членству. Але тут нічого нового немає, все це ми не раз уже чули за останній рік. Питання, котре дискутується - коли і яким шляхом. А ось про це - жодного слова. Навіть натяку. Навіть якоїсь евфемістичної еквілібристики щодо прискореної процедури незабаром після завершення воєнних дій. Іншими словами - нас послали за російським кораблем.
Причини є різні. І ґрунтовні - страх Заходу перед силовим зіткненням із ядерною державою з безвідповідальним авантюристичним диктатором на чолі, що може призвести до світової катастрофи. І цілком суб‘єктивні - непередбачувана, недемократична й корумпована українська влада, ще й наскрізь просякнута російськими агентами на найвищих рівнях.
Не знаю, чи змінилася б ситуація, якби не цей другий фактор, але з ним нам точно ніяке членство в Альянсі не світить - які б істерики не закочували провідники нашої дипломатії на чолі з Найвеличнішим
