Коли ми говоримо про те «чому в країні піднімає голову пʼята колона кремля», я згадую ці два слова. Непокаране зло.
За 34 роки після совєцької окупації (яка, до речі, досі не визнана окупацією) ми жодного разу не покарали зло, яке знищували країну, вбивало наших людей та залишало без надії цілі покоління.
Це зло має не просто назву «русскій мір». Воно має імена, прізвища, назви партій та навіть посади.
Кожен раз, коли українці на Майданах та у війнах виборювали своє право на існування (а за 34 роки цього було більше як достатньо), це ЗЛО залишалось, множилось, жирувало, отримувало політичні голоси та мандати.
1990-1991.
Майдан. Відновлення Незалежності. А далі…
Далі «червоні директори», комуністи, олігархи, знищення паростків українізації, підросійська економіка та ЗМІ.
Ніхто не зробив нічого подібного як в Литві чи Естонії, чи Польщі.
Ніхто не видав «паспорти негромадянина».
Ніхто не провів жортстку люстрацію.
А допустили що?
Правильно.
Перший рашизм в Незалежній Україні.
2004.
Майдан. Надія, сподівання, віра…
І знов непокаране зло.
Риги, процвітання російського на телебаченні та радіо, «квартальщина», знов вбиття паростків українізації. Українське в головах це «сільське», «дурне».
- А ти потріот, да? УкрАінєц.
Я добре памʼятаю ті часи.
Профукали.
Далі...
2010.
Яник. Кінцеве злиття під рашку. Чорноморський флот. Знищення армії. І найголовніше - рашизм.
2014.
Майдан. Революція. Війна.
Що зробили українці? Обʼєднались? Розвалили рашизм в своїх головах? Викинули русскій мір на смітник? Ніт.
Тобто частина так. Але левова частка суспільства далі пєла під «Лабаду», Потапа, який знімав штани. І все це на рускам. Ну як же інакше. Ну окупували Крим. Ну Донбас. Ну нічого, буває.
З скрипом провели важливі Закони, які наші ж депутати намагались саботувати. Згадайте скільки вереску за квоти на радіо та ТБ, за Закон про мову, за декомунізацію.
А рашисти потирали руки. І далі робили свою роботу.
В результаті...
2019.
Зеля.
Далі і так все знаєте.
2022-2025.
Велика війна. Сотні тисяч жертв. Ледь не втратили країну. 20% окуповано. Щоденні ракети/шахеди/жертви/смерті..
А у нас ОПЗЖ в раді. А у нас Бойко за РПЦ та язик. А у нас численні блогери/селебрітіс/політики та інші «дєятєлі» далі за русскій мір.
А у нас досі РПЦ. Тисячі «приходів» по Україні. А у нас покидьки сруть мову, деколонізацію, військових.
Продовжувати?
А знаєте чому знов так?
Бо НЕПОКАРАНЕ ЗЛО.
Тому і будемо заходити на четверте, пʼяте і десяте коли одного і того самого, поки зло у вигляді русского міра не буде покаране і викинете з країни.
Головне щоб на час усвідомлення країна ще була.
Арт: Нікіта Тітов
Непокаране зло живе століттями
