"Невеличка тактична перемога і страшна історія!" - Віктор Бобиренко

"Невеличка тактична перемога і страшна історія!" - Віктор Бобиренко

Верховний суд відклав розгляд справи щодо законості конвертації 1 млрд грн рахунків сім'ї Суркісів під час націоналізації Приватбанку через тиск на суддів (із заяви ВС).

Цікаво, хто ж здійснює тиск? І яким чином?
Бо можна подумати, що і я своїми блогами здійснюю тиск.
Україна сьогодні була за крок до цивілізаційної поразки. Якби було прийнято це рішення, плакали б наші гроші.
А так, є можливість сподіватися, що Високий суд Лондона, який арештував майно Коломойського, своїм рішенням поверне це майно Україні, як постраждалій стороні через 2-3 роки. Якихось 5-ть ярдів доларів нам не помішають.
Але про тиск.
У мене є інформація з джерела, дуже наближеного до Верховного суду.
Тиск Коломойським здійснюється у двох режимах: погрози і пряники. Пряник обіцяють: за голосування "за" - одразу 2 мільйони американських президентів. Кешем. Щоб і внучатам.
А як можемо тиснути ми? Проклясти? Ой!
Хоча, знаю історію.
У Сумській області в одному селі чувак тримав магазин і генделик при ньому. Туди бігала споюватися уся молодь.
Він прямо у магазині приторговував і самогоном (сам бачив). Він і на хрестик писав. Пів села у боржниках у нього ходило.
Коли йому дорікали: "що ж ти гад молодь споюєш" - він відповідав:
у мене є доня, одна, я її люблю дуже. Збираю гроші, щоб вона вивчилася і сюди більше ніколи не повернулася. Стане на ноги у Києві і я тут усе продам і до неї подамся. Буду внуків глядіть".
Одна чорнорота тітка з цього села, у якої син під п'яну лавочку щось украв і сів - прокляла його і рід увесь.
Доня поїхала платно вчитися в крутий київський універ.
Там її хтось підсадив на голоку. Вона заширялась і вмерла від передозу.
Батько як узнав - тпобіг палити тітці хату.
Відтягли. Але дядька сплавили на дурку.
От вам історія.
Я думаю, що якщо хтось із суддів захоче взяти 2 мульта грошей для онуків - хай цей випадок запамятають.
Бо воно, конєшно, можна бути атеїстом.
Але я, як православний буддист - у карму вірю.
Фуйні не творю. Щоб діти здорові були.
І вам цього бажаю.
І суддям теж.

Віктор Бобиренко