1. Україна продовжує системно бити по нафтогазовій інфраструктурі рф.
- У ніч на 1 січня українські безпілотники атакували Ільський НПЗ у Краснодарському краї, а також нафтобази в Калузькій області та Татарстані, ще раз продемонструвавши вразливість паливно-енергетичного сектору росії.
- За даними регіональної влади Кубані, на Ільському нафтопереробному заводі після падіння уламків БПЛА виникла пожежа. Вогонь охопив частину промислового майданчика, його ліквідація тривала до ранку. У мережі поширилися відео з масштабним загорянням і густим чорним димом.
- Ільський НПЗ — один із ключових переробних об’єктів півдня росії з потужністю 6,6 млн тонн на рік. Український Генштаб раніше прямо вказував, що завод задіяний у забезпеченні російських військ паливом.
- Паралельно дрони вразили нафтобазу в Людиново Калузької області. Місцева влада підтвердила пожежу на промисловому об’єкті, кадри якої також з’явилися у відкритих джерелах.
- Уже вранці атака продовжилася в Татарстані — під удар потрапило паливосховище «Татнафти» в Альметьєвську. Там зафіксували загоряння на території технологічної системи після падіння збитого дрона.
- Серія ударів одразу по кількох регіонах підкреслює зростаючі ризики для російської нафтопереробки та логістики пального. Навіть обмежені за масштабом пошкодження змушують зупиняти роботу об’єктів, посилюють навантаження на аварійні служби та підвищують витрати компаній.
- На тлі санкцій і проблем з експортом удари по НПЗ і нафтобазах стають додатковим фактором тиску на енергетичні доходи росії.
2. Регіональні фінанси в росії у 2025 році увійшли в найгірший стан щонайменше за десятиліття: доходи суб’єктів федерації масово перестали покривати витрати.
- За підсумками січня–жовтня витрати перевищили доходи в 43 регіонах, а реальні бюджетні надходження з урахуванням інфляції скоротилися в 49 регіонах — такого не фіксували з 2015 року.
- Ключовий удар по регіональних бюджетах завдало різке падіння податку на прибуток компаній.
- У реальному вираженні його надходження скоротилися в 64 регіонах. Загалом по країні збір цього податку впав на 13,5%, або на 321 млрд рублів — сума, співставна з річними бюджетами таких великих регіонів, як Ленінградська чи Іркутська область.
- Саме податок на прибуток останніми роками забезпечував близько чверті всіх регіональних доходів.
- Найглибше провалля зафіксоване в ресурсних і промислових регіонах. У Республіці Комі надходження від податку на прибуток обвалилися на 50%, у ЯНАО та Оренбурзькій області — на 40%, у Тюменській області — на 38%, у Ненецькому автономному окрузі — на 37%, у Кемеровській та Архангельській областях — на 35%.
- Це прямий наслідок падіння прибутків великого бізнесу на тлі стагнації економіки, санкційного тиску та кризи в окремих галузях — від нафтогазової до вугільної й металургійної. Федеральний центр, попри наростання бюджетної кризи на місцях, не посилив підтримку.
- Обсяг трансфертів у реальному вираженні навіть скоротився на 1%, а в 51 регіоні з урахуванням інфляції федеральна допомога виявилася меншою, ніж рік тому. Водночас витрати регіонів продовжують зростати, що лише поглиблює дисбаланс. У результаті, без урахування москви, сукупний дефіцит регіональних бюджетів сягнув 161 млрд рублів, тоді як ще у 2024 році регіони мали профіцит у 880 млрд, а в 2021–2023 роках — понад 1 трлн.
- Найбільші «діри» сформувалися саме там, де економічний спад найглибший: у Тюменській області, Республіці Комі та Кемеровській області.
- Фактично російські регіони входять у фінансово найнапруженіший період за останні роки, коли падіння економіки, слабка підтримка з центру та зростання витрат одночасно підривають стійкість місцевих бюджетів і посилюють загальні проблеми російської економічної моделі.
3. росія наближається до ризику енергетичного дефіциту на тлі різкого уповільнення розвитку електроенергетики.
- У 2025 році встановлена потужність галузі зросла лише на 0,7%, що виглядає вкрай слабко на тлі глобальних тенденцій: для порівняння, в Китаї приріст генерації за цей самий період сягнув 17%.
- Плани з введення нових потужностей у рф були виконані лише приблизно наполовину.
- Ключові проєкти зриваються через перенесення запуску нового енергоблока Курської АЕС, дефіцит обладнання та хронічно низьку інвестиційну активність у галузі. Санкційні обмеження й розриви технологічних ланцюгів дедалі сильніше б’ють по можливостях модернізації енергосистеми.
- За умов зростання споживання, старіння інфраструктури та відсутності масштабних вкладень ризики нестачі електроенергії стають системними. Це створює додаткові загрози для промисловості, регіонів і бюджетних доходів, посилюючи структурні проблеми російської економіки.
4. Імпорт китайських автомобілів до росії у 2025 році різко обвалився, ставши ще одним свідченням стиснення російського авторинку.
- За підсумками січня–листопада постачання легкових авто з Китаю скоротилися майже вдвічі — до $8,1 млрд. Ключовим чинником падіння стало різке підвищення утильзбору, яке фактично зробило ввезення автомобілів економічно невигідним.
- На тлі зростання податкового навантаження та ослаблення платоспроможного попиту імпорт почав стрімко згортатися, попри декларовану владою «переорієнтацію» на китайських виробників. Контраст із глобальною динамікою виглядає показово.
- За даними Китайської асоціації автовиробників (CAAM), за 11 місяців 2025 року Китай експортував 6,34 млн автомобілів — на 19% більше, ніж роком раніше.
- Зростання зафіксоване практично на всіх ключових ринках, за винятком росії. Лише в листопаді постачання китайських авто до рф скоротилися на 48% у річному вимірі.
- Таким чином, росія фактично випадає навіть із числа перспективних напрямків для китайського автопрому.
- Падіння імпорту в умовах відсутності західних брендів, високих фіскальних бар’єрів і скорочення попиту ще більше звужує вибір для споживачів і поглиблює кризу на російському автомобільному ринку.
5. російський ринок люксових товарів дедалі виразніше демонструє ціну ізоляції та санкцій.
- Попри формальну заборону ЄС на експорт предметів розкоші до рф, московські покупці й далі мають доступ до європейських брендів — але платять за них у середньому вдвічі більше, ніж споживачі в країнах Євросоюзу.
- Онлайн-каталог ЦУМу, одного з головних універмагів москви, рясніє продукцією Burberry, Gucci, Bottega Veneta, YSL, Valentino, Chloe, Dolce & Gabbana та інших брендів, які офіційно мали б зникнути з російського ринку ще у 2022 році. Проте санкції не перекрили попит, а лише зробили покупки значно дорожчими. За підрахунками FT, середня ціна близько 600 ідентичних товарів у ЄС становила €1 229, тоді як у Москві — вже €2 626. У сегменті сумок розрив ще разючіший: €1 900 у Європі проти €5 200 у російській столиці.
- Причина — масовий реекспорт через треті країни. Європейські люксові товари спочатку продаються в Туреччині, ОАЕ чи Китаї, а потім переправляються до росії через мережу посередників.
- У результаті формується внутрішня логістична індустрія з обходу санкцій, яка закладає у вартість додаткові ризики, витрати й надприбутки.
- Для російських споживачів це означає системну переплату, яка фактично стала «санкційним податком» на доступ до західних брендів. Навіть там, де компанії формально дотримуються обмежень, ситуація виглядає показово.
- За даними митної статистики, ті ж Brunello Cucinelli або Dolce & Gabbana постачають до рф напряму лише дешевші позиції в межах ліміту €300, тоді як дорожчі вироби масово заходять через Туреччину та ОАЕ. У підсумку російський ринок залишається напівтіньовим, дорогим і залежним від складних схем постачання.
- Фактично санкції не знищили попит на люкс у росії, але зробили його дорожчим, менш прозорим і ще більш відокремленим від глобального ринку. російські покупці платять за збереження ілюзії «нормального життя» значно більше, ніж у Європі, а сам ринок дедалі більше перетворюється на символ економічної деградації та ізоляції країни.
6. Туреччина розширює газову диверсифікацію, посилюючи тиск на позиції росії.
- Австралійська Woodside Energy уклала свій перший довгостроковий контракт на постачання ЗПГ до Туреччини, вийшовши на ринок, який традиційно вважався одним із ключових для російського газу. Контрагентом виступила державна компанія BOTAŞ.
- Угода розрахована на 2030–2039 роки та передбачає постачання близько 5,8 млрд кубометрів ЗПГ. Основним джерелом стане проєкт Louisiana LNG у США (колишній Driftwood LNG), який навесні отримав остаточне інвестиційне рішення. Вартість проєкту оцінюється у $17,5 млрд, перші відвантаження очікуються у 2029 році.
- Контракт із Woodside вписується у стратегію Анкари зі зниження залежності від трубопровідного газу та розширення імпорту ЗПГ. Раніше BOTAŞ вже підписала низку довгострокових угод із європейськими компаніями та трейдерами, роблячи ставку на США та альтернативні джерела постачання.
- До кінця десятиліття Туреччина планує покривати понад половину внутрішнього попиту за рахунок власного видобутку та імпорту зі США.
- Для росії це означає подальше звуження можливостей на одному з небагатьох великих ринків, де вона ще зберігала значну частку, і посилення конкуренції з боку ЗПГ у регіоні Чорного та Середземного морів.
Більше на https://t.me/Omelyan_News
