1. Головне управління розвідки України повідомило про знищення російського винищувача МіГ-29 на аеродромі «Кача» в окупованому Криму.
- За даними ГУР, спецпідрозділ «Примари» завдав удару в ніч на 4 грудня, уразивши літак на стоянці. Крім того, під удар потрапив аеродромний радіолокаційний комплекс «Іртиш» поблизу Сімферополя.
- У розвідці підкреслюють, що такі операції є частиною системної кампанії зі знищення елементів російської ППО на півострові — від радарів і зенітних батарей до винищувальної авіації.
- Ці удари демонструють подальше послаблення російської ешелонованої оборони в Криму, яка зазнає регулярних втрат від українських сил спеціальних операцій і високоточної зброї.
2. російські нафтогазові компанії втрачають фінансову стійкість.
- За підсумками першого півріччя їхня чиста прибутковість обвалилася на 50–70%. Якщо поточна динаміка збережеться до кінця 2025 року, значна частина галузі ризикує завершити рік у зоні збитків — уперше за багато років.
- Паралельно переробний сегмент перебуває під безпрецедентним тиском. У листопаді українські безпілотники атакували російські НПЗ щонайменше 14 разів — це максимальний показник від початку повномасштабної війни.
- Удари по переробці, посилені санкціями США проти «Роснєфті» та «Лукойла», різко звужують експортні можливості, збільшують дисконт на Urals і створюють нові логістичні витрати.
- За таких умов тривале продовження війни означає подальше погіршення фінансових результатів російської галузі: і ціновий простір, і можливості обходу логістичних обмежень стрімко вичерпуються.
3. На перший погляд санкції проти російського «тіньового флоту» можуть здаватися несистемними, але насправді діаграма демонструє інше: міжнародні списки майже повністю перекривають глобальний ринок ризикових танкерів.
- ЄС, Велика Британія, Канада та США діють фактично синхронно: перетини між їхніми санкційними списками величезні, а унікальних суден у кожної юрисдикції — мінімум.
- Із 610 танкерів, які вже перебувають під обмеженнями, значна частина включена одразу в кілька списків. Це формує три принципові наслідки.
- По-перше, простір для маневру різко звужується. Танкерним операторам дедалі складніше знаходити порти, страховиків чи покупців, готових ризикувати вторинними санкціями.
- По-друге, навіть невеликі «додаткові» списки Британії, США чи Канади суттєво підсилюють загальний ефект: судно, підсанкційне в одній країні, фактично втрачає доступ до інфраструктури іншої.
- По-третє, вся екосистема російського тіньового флоту стає дедалі більш уразливою — кожне нове обмеження автоматично б’є по більшій частині його логістики, роблячи довгострокову експлуатацію таких схем економічно та практично нерентабельною.
4. Мінфін США продовжив дію спеціальної ліцензії, що дозволяє здійснювати міжнародні операції, необхідні для обслуговування та поступової ліквідації АЗС «Лукойл» за межами рф.
- Документ, оприлюднений OFAC, продовжує дозвіл до 29 квітня 2026 року та поширюється на Lukoil-International і її дочірні структури.
- Йдеться саме про технічні операції, необхідні для підтримки роботи заправок та виведення активів із ринку — фактично це механізм контрольованого виходу компанії, яка після потрапляння під санкції втратила можливість працювати на багатьох зовнішніх ринках.
- Ліцензія замінює попередній дозвіл, термін якого спливав 13 грудня.
- Після введення санкцій у жовтні проти «Лукойла», «Роснєфті» та їхніх дочірніх компаній, російський концерн заявив про намір продати закордонні активи — що підкреслює системне згортання його міжнародної присутності.
5. Турецька Botas продовжила контракти з «Газпромом» на 22 млрд кубометрів газу, але лише на один рік — замість звичних довгострокових угод.
- Для Анкари це не технічна деталь, а чіткий сигнал: енергополітика країни переходить до моделі мінімальної залежності від росії.
- Частка російського газу в турецькому балансі вже опустилася нижче 40%, і Міненерго прямо визнає — короткий горизонт обрано свідомо, щоб не фіксувати себе зобов’язаннями перед «Газпромом» у період санкційного тиску США й стрімкого розширення альтернативних джерел.
- Туреччина активно переорієнтовується на американський ЗПГ: у 2025 році США стали четвертим найбільшим постачальником із часткою 14%. Анкара робить ставку не лише на імпорт — держкомпанія TPAO веде переговори з Chevron та ExxonMobil щодо прямих інвестицій у газовидобуток на території США.
- Паралельно підписано довгострокові контракти з ENI та SEFE на поставки ЗПГ з 2028 року.
- Одночасно Туреччина продовжує угоду з Іраном на 10 млрд кубометрів і нарощує імпорт туркменського газу через свопові схеми.
- Стратегія вже очевидна: зберегти певний рівень російських поставок для стабільності промисловості, але системно скоротити залежність, вклавшись у диверсифікацію та власну участь у видобутку.
- Однорічні контракти з «Газпромом» — не тактичний маневр, а перехідний етап. За рік Анкара зайде в нові переговори із значно сильнішими позиціями, тоді як роль росії на турецькому ринку продовжить звужуватися.
6. Туреччина готова відмовитись від російських С-400.
- Туреччина паралельно посилає два чіткі сигнали — і в енергетиці, і в безпеці — які свідчать про її системний розворот від москви. Анкара готова відмовитися від російських систем ППО С-400 протягом найближчих 4–6 місяців, аби отримати доступ до американських F-35.
- Посол США в Туреччині Том Баррак прямо заявив: комплекси фактично не використовуються, але саме їх наявність блокує стратегічну співпрацю з Вашингтоном. Туреччина підтвердила — так, рух до відмови вже почався.
- Це рішення ідеально накладається на тенденцію в енергетичній політиці Анкари. Нещодавно державна Botas продовжила контракт із «Газпромом» лише на один рік — замість традиційних довгострокових угод. Туреччина знижує залежність від російського газу: частка рф у її газовому балансі впала нижче 40%, а закупівлі американського ЗПГ різко зростають.
- Паралельно Анкара укладає великі контракти з ENI та SEFE на поставки ЗПГ з 2028 року й веде переговори з Chevron та ExxonMobil про участь у видобутку газу в США.
- У підсумку ці два сюжети складаються в єдину картину: Туреччина виходить із зони російського впливу та поступово замінює російські енергетичні й оборонні зв’язки на західні. росія втрачає ключового партнера одразу у двох сферах — і постачання газу, і збуту озброєнь.
- Анкара демонструє прагматичну стратегію: короткострокові контракти з москвою та довгострокові інвестиції на Заході.
- Для кремля це означає поглиблення ізоляції, а для Туреччини — повернення до формату партнерства зі США та ЄС на власних умовах.
7. Індія погодилася орендувати в росії атомний підводний човен за приблизно $2 млрд.
- Переговори тривали близько десяти років і неодноразово блокувалися через суперечки щодо вартості, але сторони все ж дійшли згоди. У листопаді індійські посадовці відвідали російську верф, що свідчить про фінальну фазу домовленостей.
- За планом Індія очікує отримати субмарину протягом двох років, хоча складність проєкту може зрушити строки. Відповідно до умов угоди, російський ударний човен не може використовуватися у бойових діях — його роль обмежується підготовкою екіпажів та відпрацюванням операцій із атомними субмаринами, поки Індія розвиває власну програму.
- Човен буде переданий у розпорядження ВМС Індії на 10 років і супроводжуватиметься технічним обслуговуванням з російського боку. Попередній аналогічний човен Індія повернула в 2021 році.
8. Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США (OFAC) оштрафувало нью-йоркську компанію Gracetown Inc. на $7,14 млн за порушення санкцій, пов’язаних із російським олігархом Олегом Дерипаскою, та за тривале ненадання обов’язкових звітів про заблоковані активи.
- За даними OFAC, у 2018–2020 роках Gracetown прийняла 24 платежі, здійснені від імені структури, яка в кінцевому підсумку належала Дерипасці, попри офіційне попередження, що будь-які операції з ним заборонені.
- Компанія також не повідомляла американську владу про активи, що підлягають блокуванню, майже чотири роки. Gracetown була створена у 2006 році для управління елітною нерухомістю в Нью-Йорку та Вашингтоні, яку, за інформацією OFAC, придбав Дерипаска.
- Напередодні введення санкцій у 2018 році бенефіціаром компанії став його родич — типовий сценарій спроб приховати фактичного власника.
- США продовжують посилювати контроль за активами, пов’язаними з російськими олігархами, а рішення щодо Gracetown демонструє готовність карати не лише головних фігурантів, а й посередників, які допомагають обходити санкції.
9. ЄС готує заборону на використання російськими ЗПГ-танкерами бельгійського порту Зебрюгге.
- Євросоюз робить черговий крок до повного відсікання російської енергетичної логістики: Брюссель планує заборонити російським ЗПГ-танкерам користуватися портом Зебрюгге для перевалки неросійського газу. Це — одна з останніх лазівок, яка дозволяла флоту «Новатеку» зберігати глобальну присутність попри санкції.
- Попри заборону на імпорт російського газу, російські газовози продовжували заходити в європейські порти й перевалювати вантажі з інших країн.
- Така схема дозволяла москві обходити арктичні маршрути, недоступні взимку, та підтримувати роботу проєкту «Ямал ЗПГ». Зебрюгге став ключовим вузлом завдяки контракту між Fluxys і «Ямал ЗПГ», чинному до 2039 року.
- Під тиском низки держав-членів ЄС та європарламентарів Єврокомісія погодилася включити питання перевалочної інфраструктури до 20-го санкційного пакета, який очікується на початку 2026 року.
- Йдеться про фактичне перекриття доступу російського флоту до перевалки, що стане серйозним ударом по логістиці «Новатеку» та його можливості утримувати експортні ланцюжки. Бельгія раніше блокувала ініціативу, але тепер заявляє, що підтримає заборону, якщо вона буде юридично бездоганною.
- Це необхідно, оскільки москва і деякі країни ЄС, зокрема Угорщина, вже готуються оскаржувати газові обмеження в суді. Закриття Зебрюгге для російських газовозів стане одним із найвідчутніших ударів по російському ЗПГ-сектору, який і без того втрачає ринки через санкції та зростаючу конкуренцію.
- Для «Новатеку» це означатиме різке подорожчання логістики і зменшення можливостей маневру — ще один крок до поступового згортання російської присутності на глобальному ринку ЗПГ.
