1. Українські дрони атакували підприємство ракетної галузі в Підмосков'ї.
- У ніч на 15 червня українські безпілотники атакували підмосковний Реутов. За повідомленнями місцевих жителів, у місті пролунало кілька вибухів, після чого над районом піднявся густий дим.
- За даними моніторингових каналів, ціллю атаки було "НВО машинобудування" — одне з провідних підприємств російського оборонно-промислового комплексу.
- Підприємство спеціалізується на розробці та виробництві крилатих, балістичних і протикорабельних ракет. "НВО машинобудування" є важливим елементом російського ракетного виробництва та бере участь у створенні озброєнь, які використовуються у війні проти України.
2. Українські сили нарощують удари по логістичних маршрутах російської армії на окупованих територіях півдня України.
- Основною ціллю стала траса «Новоросія», яка з'єднує ростовську область із тимчасово окупованим Кримом через Маріуполь і Мелітополь. З травня ЗСУ завдали щонайменше 375 підтверджених ударів по вантажівках, бензовозах та іншому транспорту на окупованих територіях. За оцінкою французького OSINT-аналітика Клемана Молена, понад половина цих атак припала саме на так званий «сухопутний міст» до Криму.
- Командувач Сил безпілотних систем України Роберт Бровді раніше заявив про намір «ізолювати Крим» у найближчій перспективі. Для цього українські безпілотники систематично атакують маршрути постачання пального, озброєнь та військового спорядження для російських військ. Інтенсивність ударів продовжує зростати.
- Якщо протягом чотирьох тижнів травня на трасі було уражено близько 125 вантажівок, то в червні однією з головних цілей стали переправи між Херсонською областю та окупованим Кримом.
- Супутникові знімки компанії від 12 червня зафіксували, що частина вантажного транспорту в районі Чонгара вже використовує понтонну переправу поруч із постійним мостом. Це може свідчити про спроби російської сторони адаптувати логістику до зростаючої загрози ударів по ключових транспортних вузлах.
- Систематичне ураження вантажного транспорту та паливних цистерн ускладнює постачання російських військ на південному напрямку та підвищує навантаження на логістичну систему окупаційних сил.
3. У росії напередодні жнив загострюється дефіцит дизельного пального.
- Фермери з кількох регіонів скаржаться не лише на різке зростання цін, а й на труднощі з отриманням необхідних обсягів дизелю. З лютого дизель подорожчав майже вдвічі й перевищив 100 тис. руб./т, але навіть за такою ціною постачання не гарантуються вчасно.
- Представники аграрного бізнесу підтверджують погіршення ситуації. В одному з російських агрохолдингів зазначили, що на ринку спостерігаються одночасно дефіцит дизеля та зростання його оптової вартості.
- Якщо тенденція збережеться, частина господарств може зіткнутися з проблемами під час проведення повноцінної збиральної кампанії. Однією з причин дефіциту називають скорочення виробництва нафтопродуктів після атак на російські нафтопереробні заводи. Лише у травні ударів зазнали 16 НПЗ.
- За оцінками, обсяги виробництва нафтопродуктів скоротилися на 15–20%. Дані Росстату за квітень також зафіксували майже 10-відсоткове падіння виробництва.
4. Дисконт на російську нафту Urals перевищив $20 за барель.
- Середня ціна російської нафти Urals у травні 2026 року знизилася до $84,1 за барель (з $95,6 у квітні), а дисконт до Brent скоротився з $25,8 до $23,7 за барель.
- Попри зменшення, дисконт на російську нафту залишається високим — $23,7 за барель проти $14,6 у 2024 році та близько $15 у 2025-му. Минулого року він переважно становив $12–14 за барель. Зростання дисконту стало наслідком посилення санкційного тиску на російський нафтовий сектор, зокрема обмежень США щодо найбільших нафтових компаній та суден «тіньового флоту».
- Через санкційні ризики покупці продовжують вимагати суттєвих знижок на російську нафту. Високий дисконт безпосередньо б'є по доходах російського бюджету.
- Навіть за відносно високих світових цін на нафту москва змушена продавати свою сировину значно дешевше за світові котирування, втрачаючи мільярди доларів потенційної виручки.
5. росія дедалі більше покладається на «тіньовий флот» для експорту нафти.
- росія продовжує нарощувати використання «тіньового флоту» для морського експорту нафти, поступово зменшуючи залежність від західної логістичної інфраструктури. Водночас повністю відмовитися від послуг суден, пов'язаних із країнами G7 та їхніми партнерами, москві поки не вдається.
- У травні 2026 року 48% морського експорту російської нафти перевозили санкційні танкери «тіньового флоту». Ще 44% поставок здійснювалися танкерами, пов'язаними з юрисдикціями країн G7+, а решта припала на несанкційні судна «тіньового флоту».
- Особливо помітною залежність від альтернативної логістики є в сегменті сирої нафти. У травні 62% експорту сирої нафти перевозили санкційні танкери «тіньового флоту», 31% — судна G7+, а ще 7% — несанкційні танкери.
- Це свідчить про те, що росія активно формує власну систему морських перевезень для обходу західних санкцій. Водночас у сегменті нафтопродуктів ситуація залишається іншою. Тут залежність від західної інфраструктури значно вища: близько 70% перевезень у травні забезпечували танкери, пов'язані з країнами G7+.
- Це означає, що саме експорт нафтопродуктів залишається одним із найбільш вразливих напрямків російської нафтової торгівлі. Попри значні зусилля кремля зі створення альтернативної системи експорту, повна незалежність від західних суден, страхування та фінансових послуг поки не досягнута.
- Саме тому посилення санкцій проти судноплавних компаній, страхових структур і «тіньового флоту» залишається одним із найефективніших інструментів тиску на нафтові доходи росії.
- Хоча москва поступово адаптується до санкційних обмежень, структура експорту демонструє, що російська нафтова галузь досі зберігає суттєву залежність від міжнародної логістичної системи, контроль над якою значною мірою залишається у західних країн.
6. ЄС продовжує фінансувати російську газову галузь через імпорт ЗПГ.
- Попри санкції проти росії та підтримку України, країни Європейського Союзу залишаються головними покупцями російського скрапленого природного газу.
- У січні–травні 2026 року до європейських портів було доставлено 8,37 млн тонн ЗПГ із проєкту «Ямал ЗПГ», що на 17,9% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
- Фактично країни ЄС забезпечили 96,7% усього експорту «Ямал ЗПГ» за перші п'ять місяців року. Лише у травні 23 із 25 газовозів проєкту прибули до європейських портів, що становило 92% усього експорту та перевищило показник минулого року більш ніж на 20%.
- Попри численні санкції, росія продовжує отримувати значні доходи від продажу газу європейським споживачам. Обмеження ЄС щодо короткострокових контрактів почали діяти лише частково, тоді як заборона довгострокових контрактів набуде чинності не раніше 2027 року.
- Така ситуація дозволяє москві й надалі отримувати валютну виручку для фінансування війни проти України. Водночас відсутність повної заборони на імпорт російського ЗПГ демонструє небажання частини європейських країн відмовитися від доступних російських енергоносіїв.
- Додатковим фактором ризику залишається ситуація на світовому газовому ринку. Зокрема, потенційні проблеми з постачанням через Ормузьку протоку можуть ще більше підштовхнути європейських імпортерів до закупівлі російського газу до набуття чинності нових обмежень.
7. Туреччина скоротила закупівлі російської нафти та різко збільшила імпорт із США.
- У травні Туреччина надіслала сигнал російському нафтовому ринку: морський імпорт сирої нафти зріс на 28% від квітня, але закупівлі російської нафти впали на 22%.
- Анкара також різко збільшила імпорт нафти зі США: за місяць закупила більше, ніж за попередні два роки разом. Ці зміни не означають повної відмови від російської нафти, а радше диверсифікацію постачання через санкційні ризики, логістичні проблеми та нестабільність експорту.
- Для москви це ще один сигнал, що навіть країни-партнери дедалі частіше керуються економічною вигодою, а не політичною лояльністю. російська нафта залишається на ринку, однак конкуренція за покупців посилюється.
- Особливо відчутним цей процес може стати у разі подальшого нарощування експорту зі США, які використовують зміни на світовому енергетичному ринку для зміцнення своїх позицій у регіонах, де російські постачальники раніше почувалися значно впевненіше.
8. Індія у травні залишалася одним із ключових джерел доходів для російського енергетичного сектору, поступаючись лише Китаю.
- За даними CREA, закупівлі російських енергоресурсів сягнули €5,8 млрд. Основну частину забезпечила сира нафта — €4,8 млрд, або 83% від загального обсягу. Ще €550 млн припало на нафтопродукти та €429 млн — на вугілля. Особливо важливо, що попит на російську нафту в Індії не лише зберігається, а й зростає.
- Загальний імпорт сирої нафти країною у травні збільшився на 8% порівняно з квітнем, тоді як закупівлі з росії підскочили на 21%. Зростання добре видно і на рівні найбільших індійських НПЗ. Обсяги розвантаження російської нафти на заводі Vadinar збільшилися на 36%, а на Jamnagar — на 14%.
- Показовим стало й повернення державних НПЗ New Mangalore та Visakhapatnam, які припинили закупівлі російської нафти наприкінці листопада 2025 року, але відновили їх у березні 2026-го. У травні імпорт на цих підприємствах зріс ще на 13% і 42% відповідно.
- Додатковим сигналом стало те, що НПЗ Paradip у травні прийняв найбільший обсяг російської нафти за останні два роки. Це свідчить про те, що попри санкційний тиск та спроби Заходу обмежити нафтові доходи кремля, Індія продовжує залишатися одним із найважливіших покупців російської сировини.
9. Найбільший банк Португалії Caixa Geral de Depósitos розпочав масове закриття рахунків громадян росії, які не мають чинного дозволу на проживання в країні.
- Повідомлення про припинення обслуговування почали надходити на початку червня, а остаточне закриття рахунків заплановане на середину серпня.
- Клієнтам запропоновано повернути банківські картки та інші банківські інструменти, а залишки коштів отримати у відділеннях банку. Під обмеження насамперед потрапляють власники російських паспортів без чинного ВНП у Португалії або ті, хто не оновив свої персональні дані.
- Водночас окремі повідомлення про закриття рахунків отримали й громадяни рф, які мають дозвіл на проживання та працюють у португальських або інших європейських компаніях.
- Посилення контролю з боку європейських фінансових установ відображає зростаючі ризики роботи з російськими клієнтами після запровадження масштабних санкцій проти рф.
- Банки ЄС дедалі частіше обирають жорсткіший підхід до громадян держави-агресора, щоб мінімізувати санкційні та репутаційні ризики.
Більше на https://t.me/Omelyan_News
