Президент Південної Кореї проводить спеціальну нараду, присвячену участі північнокорейських військових у війні Росії з Україною. Занепокоєння Сеула легко пояснюється. Якщо військових з КНДР можна направити на лінію зіткнення російських і українських військ, чи не може це означати, що військових з Росії можна направити на демаркаційну лінію між двома Кореями тоді, коли у Кім Чен Ина виникне бажання «розібратися» з Півднем?
Але ця розбіжність позицій двох Корей (одна допомагає Україні, інша – Росії, одна надсилає росіянам зброю і військових, інша надає нам снаряди) ще раз нагадує не тільки про те, які різні держави існують на Корейському півострові, а і які різні народи там живуть.
Наприкінці Другої світової війни це точно був один народ, який пережив жахливі десятиріччя окупації й був сповнений наснаги до відродження власної державності. Однак Радянський Союз і комуністичний Китай силоміць відірвали одну частину Корейського півострова від іншої й створили на цій захопленій частині комуністичну державу, яка з часом перетворилася на пародію на середньовічну монархію. Можна сказати, еволюція відбулася в обох Кореях. Однак якщо мешканці Півдня пройшли шлях від диктатури до демократії й розвинутої економіки, то мешканці Півночі від комуністичної диктатури пройшли шлях до тиранії та бідності.
35 років тому мій товариш, студент із Північної Кореї, який вчився в Москві, переконував мене під час прогулянки Арбатом, що дві Кореї обов'язково обʼєднаються і що я просто не розумію тяжіння корейців до відновлення спільної країни. Він був кмітливим хлопцем і відверто зневажав створений сталінськими зусиллями режим. Однак мені було б цікаво побачитися з ним сьогодні й запитати, чи не змінив він своєї точки зору після того, як голова його держави урочисто відмовився від самої ідеї зʼєднання і зруйнував усі ті нечисленні шляхи, які ще вели з півночі на південь. Кім Чен Ин назвав корейців з Півдня «іншим народом» – і, як на мене, він близький до істини: десятиріччя життя у кардинально різних політичних і соціальних умовах не компенсуються спільною мовою й історичною спадщиною. Та й мова, культура й уявлення про історичну спадщину з часом також починають бути настільки різними, що вчорашні співвітчизники остаточно перестають розуміти одне одного.
З корейцями це відбувається на наших очах. І якщо ми з вами уважно стежитимемо за цим процесом, знайдемо додаткові аргументи для того, щоби протистояти російському міфу про «один народ». Тому що питання навіть не в тому, чи були мешканці, скажімо, Київського, Чернігівського та Суздальського князівств вихідцями зі спільної держави. А в тому, що мешканці північних князівств Русі ще в домонгольський період познайомилися зі справжньою тиранією, а Золота Орда продемонструвала їхнім князям «ефективну вертикаль» для підтримання такої тиранії – вертикаль, яка, незважаючи на всі повороти історії, працює і досі. А ті, хто потім створив Українську державу, продовжували жити у світі міських прав, шляхетської волі, козацької анархії. Тому так, Україна – вона не тільки про мову, культуру чи про те, чиїми князями насправді були Ярослав Мудрий чи Юрій Долгорукий. Вона ще й про свободу.
Просто цей вододіл між майбутніми росіянами і майбутніми українцями відбувся так давно, що нам важко простежити саму механіку відокремлення, механіку, якої не зламали навіть сторіччя після Переяславської ради. Проте обʼєднання України з Галичиною чітко продемонструвало, якими різними можуть бути українці та які шрами залишають у душі вільного народу навіть кілька сторіч життя у відсталій авторитарній державі, як важко лікувати ці рани після щеплення поневоленням.
Якщо навіть серед одного народу – корейців, китайців материкового Китаю і Тайваню, та й німців після обʼєднання ФРН і НДР, – спостерігаються такі кричущі відмінності після того, як одна частина нації зазнає оцього «щеплення поневоленням», що вже казати про росіян і українців, роззʼєднаних волею і рабством у глибині сторіч. Так що питання навіть не у спорідненості, а в тому, що вільна людина навряд чи має щось спільне із рабом чи рабовласником – навіть коли вона є їхнім родичем.
