Коли ти стоїш на валу редуту і дивишся у бік московитського табору, ти бачиш не просто ворожу армію. Ти бачиш суцільну, всепоглинаючу темряву, яка століттями намагається проковтнути все, до чого може дотягнутися. Олекса, зчищаючи нагар із кресала, часто задумувався: чому вони приходять знову і знову? Чому їхня жорстокість не має меж, а жага знищити нас, нашу мову, нашу історію та саму нашу душу перетворилася на їхню головну життєву мету?
Відповідь ховається в глибоких, невиліковних комплексах самої Московії. Вони ненавидять нас не тому, що ми слабкі, а тому, що без нас вони — ніхто. І ось головні причини цієї тривікової кривавої одержимості.
По-перше, це хронічна крадіжка ідентичності та синдром самозванця. московія — це історичний виродок Золотої Орди, який виріс на болотах Залісся. У них ніколи не було власного шляхетного коріння, тому вони вирішили його вкрасти. Їм до смерті потрібен Київ, собори княжої доби та наша історія Русі, щоб легітимізувати свою дику імперію перед усім світом. Без Києва їхня «росія» перетворюється на звичайне улусне утворення без роду й племені. Вони намагаються знищити нас як націю лише тому, що поки живий справжній господар спадщини — козак на своїй землі, — усім зрозуміло, що московит є звичайним злодієм і самозванцем.
По-друге, це екзистенційний страх перед свободою. Козацьке коло, виборність гетьманів, право на власну думку та повага до особистості — це те, що закладено в нашій крові. На московії ж споконвіку існував лише один закон: цар — бог, усі інші — безправні холопи, яких можна гноїти в підземеллях, шмагати батогами й продавати, як худобу. Наша свобода для них — це смертельний вірус. Якщо їхні раби побачать, що поруч, за хуторами, люди можуть жити вільно, обирати старшину і не кланятися деспоту, їхня рабська система просто рухне. Тому вони прагнуть перетворити нас на таких самих заляканих, безвольних істот, як і вони самі.
По-третє, це імперське месіанство, замішане на крові. У них у голові сидить дика, маніакальна ідея «Третього Риму» чи «руського міра» — ілюзія того, що вони мають право повчати, завойовувати й «рятувати» інші народи, навіть якщо це рятування означає повне винищення. Ця поведінка стосується не лише українців. Згадай, як жорстоко вони вирізали Новгородську республіку, як топили в крові народи Кавказу, Сибіру, як нищили поляків та литовців. московія не вміє створювати — вона вміє лише захоплювати, висмоктувати ресурси, асимілювати та перетворювати квітучі краї на пустелю.
Їхня жорстокість — це не випадковість і не наслідок поганого правителя. Це їхня національна матриця, де випалена земля вважається перемогою, а катування та вбивства жінок і дітей — доблестю. Олекса знав: з ними неможливо домовитися, їх неможливо перевиховати чи розжалобити. Коли вовк заходить у твою кошару, ти не читаєш йому молитов і не підписуєш із ним «статей» — ти просто береш сокиру або набиваєш мушкет картеччю.
Сьогодні ми воюємо проти тієї самої ординської сутності, яка приходила за часів Хмельницького, Мазепи та Самойловича. Буча, Маріуполь, геноцид у Харкові та на Донбасі, викрадення наших дітей і намагання стерти слово «Україна» з лиця землі — це пряме продовження Батуринської різанини 1708 року та заслання козаків на будівництво Санкт-Петербурга на кістках. росія хоче знищити нас повністю, бо саме наше існування як вільної, європейської та сильної нації — це вирок їхній гнилій, заснованій на брехні та насильстві імперії. Ця війна закінчиться лише тоді, коли ця імперія розпадеться на шматки, а ми назавжди закриємо свій кордон залізобетонними редутами. Наша зброя сьогодні — це єдині ліки проти їхнього трисотлітнього божевілля.
Історії українських козаків
