- Ти тільки глянь, він (президент Зеленський - К.В.) категорично відмовляється включати в партійний список людей Коломойського. Тобто, не зважаючи ні на які «обязи» він буде проводити незалежну політику! - радісно переконували мене серйозні люди перед парламентськими виборами.
Ну, відносно незалежності від власника каналу, котрий його породив як політика і ще швидше може вбити, я говорити не буду. Як я про те, що своїх людей Коломойський не обов‘язково мав проводити через список, мажоритарний депутат від партії на піку популярності має шанси нічим не гірші. Але і це не обов‘язково.
Зараз читаю про те, як Палиця з Дубінським створюють у парламенті групу підтримки Коломойського, котра буде достатньо великою, щоб забезпечити голосування-неголосування по будь-якому законопроекту, і думаю: а хіба могло бути інакше? Владна монофракція складається з людей, котрі не мають жодних політичних переконань, не спаяні партійною дисципліною, попередньою діяльністю і особистими стосунками. Всі вони прийшли у ВР, щоб забезпечити собі рівень життя, котрий їм здатні запропонувати тільки олігархи, підкидаючи за правильні голосування суми, котрі в десятки чи сотні разів перевищують офіційну зарплатню. Говорити в цих умовах про нову якість політики навіть не смішно. Вона буде набагато гіршою, ніж у попередньому парламенті.
Ось це і є результат бездумного голосування за нові обличчя та казку з телевізора. Ну, а наскільки країна взагалі здатна проводити чесну некорумповану політику, забезпечувати нормальне правосуддя і цивілізований медіапростір в умовах, коли вона вся належить кільком олігархічним кланам, це питання окреме. Зараз би якось суверенітет зберегти.
У чому я також не впевнений.
