"Любой договор, который подпишет Россия с Киевом, будет означать поражение России в этой операции. В глазах народа России, в глазах армии, в глазах всего мира. И тогда поддержка и Индии, и Китая, и арабского мира испарится... Россия не имеет права проиграть!!! Это будет означать что - что Россия не может справиться с кем?! С Украиной?!!!!.. Потому что если не удается навести порядок на Украине - чего мы замахиваемся на НАТО???!!!.."
Отож. "С кем, с Украиной??!!" - вони досі вимовляють нашу назву з презирством, тоді як реальність змінилася як мінімум місяць тому. З презирством можемо вимовляти їх назву МИ. Українці. Ми маємо право писати про себе з великої літери - на цей час Велика Нація, яка довела своє право на існування та повагу до нас своїми життями та відвагою.
Вони хочуть за найближчі дні отримати якусь суттєву перемогу, щоб закріпитися, та з позиції якоїсь переваги сідати за переговори. Вони кажуть, що якщо цього не буде - почнеться відлік втрати РФ державності. Я б додала, що цей відлік вже почався, але то таке. Вони самі це зрозуміють ще до літа.
Я дуже чітко розумію одну річ: ми отримали ВИКЛИК. І ми повинні прийняти його для себе на будь-якому рівні. Чи це виклик перемогти у військовому плані, чи це виклик на особистому рівні кожного з нас. Вижити. Вистояти. Вберегти дітей. Після днів, тижнів без тепла, їжі, навіть найближчих перспектив. По лезу ножа, по краю прірви. З останніх сил. Витримати, рідні, добрі, сильні наші люди, українці!!!
Витримати та вижити. Встояти та розвалити рашку, до бісової матері. Бажаю кожному з вас сил і надії.
Давайте заплануємо нашу перемогу.
