Прочитав тони постів про перемогу Усика. Умовно дописувачів можна поділити на три окремі табори. Два перші табори – вони найбільші за своєю чисельністю і виглядають приблизно так:
- Перші – Усик переміг мокшан на їх полі, він красава, в мокшан з вух лилася кров, коли вони слухали український гімн, хай навіть в стрьомному мокшанському виконанні!
- Другі – нафіга Усик туди взагалі поїхав? Це ж країна агресор. Чим він відрізняється від українських артистів, які їдуть в Мєльдонію заробляти гроші? Вони ж там теж типу в мокшан виграють різні музичні премії.
Треті – це самі малочисельні. І звучать вони приблизно так:
- Поїхати в маскву на бій – це перемога кремля, бо вони викрутять це як братання двох народів. Не поїхати на бій – це перемога кремля, бо тоді скажуть, що українець засцяв дратися з росіянином, бо це нація сцикунів. Тобто кремль – вєлікій та могутній знову переграв нас, сірих та убогих.
А тепер скажу вам пару слів за Усика та його патріотизм. Ні для кого не секрет, як мокшанє вміють робити політику зі спортивних перемог. Ні для кого не секрет – скільки мокшанє вкладають в ці перемоги бабла. І в хабарі спортивним функціонерам, щоб в них проводили чемпіонат. І в мєльдоній та систему допінгтестів. В цю всю історію вони вкладають мільярди баксів. А головне, і це показав чемпіонат світу з футболу, мокшанє вміють стимулювати своїх суперників грати з ними в «піддавки».
Ну що? Уявили собі ці суми? А тепер уявіть що б було, якби Усик ліг в сьомому раунді? От тільки уявіть, як би лікувала російська пропаганда? Як би вони возвели цю перемогу «старшого брата над молодшим» в абсолют? І уявіть, скільки б вони готові були за це заплатити Усику? Думаю, 100 млн. баксів - як льоду! Для них, це пилюка. Копійки. А для Усика – це можливість закінчити кар’єру, бо після такого повертатися в Україну не рєзон, та поїхати собі з баблом в багатющу Австрію, де плювати хотіли на всі наші українські тьорки з мокшанами і де він би став таким самим національним героєм, як Кличко в Німеччині. І все – кайфуй решту життя та купайся в баблі та проміннях слави.
Та хіба Усик ліг? Нє-а! Він переміг! Впевнено! Не давши жодного шансу противнику. Він не пішов на угоду з совістю, хоча, я впевнений, що гроші йому пропонували. І тиснули через батьків. Але ж ні – він залишився українським боксером. Боксером – чемпіоном! І за це йому повага! Принаймні хоча б від мене.
