Лідер партії «За життя» Юрій Бойко і голова політради партії Віктор Медведчук зустрілися з головою «Газпрому» Олексієм Міллером, де провели «газові переговори». При цьому українські політики навіть не приховували, що ніяких офіційних повноважень їм ніхто не давав.
Віктор Медведчук без зайвої манірності повідомив, що після попереднього їхнього візиту (22 березня обидва лідери партії «За життя» зустрілися з Москві з прем’єром Росії Дмітрієм Мєдведєвим) в Україні була «бурна негативна реакція», але їм на те «плєвать». Політики з України заявили, що обіцяна їм президентом РФ Путіним знижка на газ на 25% в разі прямих поставок, була б «променем світла» для українців. Вони заявили, що президент Зеленський ще не дозрів до подібних рішень, але вони приїхали домовлятися уже, аби після парламентських виборах примусити українську владу піти на прямі контракти з Росією. Що все це означає?
По-перше, сам факт того, що керівник «Газпрому» зустрівся з певними українськими політиками, показує неабияку прихильність Москви саме до цих нардепів. Що й не дивно. Про тісні стосунки Медведчука з президентом РФ Владіміром Путіним в Україні знають усі. До того ж напередодні президентських виборів Юрій Бойко і його прибічники зі скандалом вийшли з Опозиційного блоку, а Москва несподівано внесла низку лідерів Оппоблоку до санкційного списку. Натяк більш ніж прозорий – московський «гаспадін назначіл любімай женой» саме «За життя». Проросійськи налаштований виборець натяк Кремля зрозумів правильно – кандидат від «За життя» Юрій Бойко набрав 11,67% і став четвертим, а той час як кандидат від Оппоблоку Олександр Вілкул з 4,15% програв навіть Олегу Ляшку і Ігорові Смєшку. Нині партії «За життя» пророкують на виборах друге місце, а це означає, що партії «Слуга народу» доведеться обирати, з ким об’єднуватися після виборів?
Натяк більш ніж промовистий, партія «За життя» вже будує власну політичну програму. Програш президента Порошенка на виборах у значній мірі зумовило збільшення тарифів на комунальні послуги. Бойко і Медведчук відверто натякають, що вони домовляться про дешевий газ з Москвою і тоді тарифи упадуть. Навіть якщо вони не виграють вибори, наявність крупною фракції в парламенті дозволить їм тиснути на президента Зеленського. А враховуючи те, що й серед виборців Зеленського палкі шанувальники зближення з Москвою становлять біля 40%, плани Бойка і Медведчука виглядають неабияк реально.
Але і це ще не кінець. Переговори Бойка і Медведчука з Москвою – це ще й запрошення багатьох діючих політиків до співпраці. Якщо не явної – то прихованої. Тут ідеться у першу чергу про Юлію Тимошенко – вона теж майстриня укладати з Москвою взаємовигідні угоди. Варто нагадати, що свого часу в Україні склалася ціла верства «газових мільйонерів», починаючи від екс-прем’єра Павла Лазаренка – колишнього патрона і покровителя Юлії Тимошенко. Саме родина Тимошенків займалася в оточенні Лазаренка питаннями газу. Повернення до прямих контрактів з Москвою багатьом політикам віщує неабиякі прибутки. Домовлятися їм не вперше, про лобіювання інтересів Віктора Медведчука Юлією Тимошенко розповідав у своїх мемуарах екс-президент Віктор Ющенко (в суд Тимошенко за це на нього не подала). Є й інші згадки про таку співпрацю. Нагадаю – наразі соціологія віщує партії Юлії Тимошенко на виборах тверде 4-е місце.
До речі, ціна про яку «домовлялися» Медведчук і Бойко – це не якась стабільна формула, це ціна з 25-відсотковою знижкою від ціни за контрактом ім. Юлії Тимошенко. А історія здобуття знижок до цього контракту сповнена трагедіями. Варто згадати, що Харківські угоди були укладені у значній мірі аби здобути знижку на газ від контракту Тимошенко. Харківські угоди у тому числі стали причиною втрати нами Криму. Пропонована Путіним знижка – це зашморг на шию, якого Україна важко позбулася в часи президентства Петра Порошенка. Партія «За життя» не приховує того, що вона із задоволенням накине всім нам цей зашморг знову.
І отут виникає чимало питань до президента Зеленського. Наразі Зеленський повторює тактику Юлії Тимошенко зразка її другого прем’єрства – намагається догодити всім потенційним виборцям. Юлія Тимошенко у Львові розповідала як хотіла б бути у Січових стрільцях, а у Криму – про вічну дружбу з Росією. Зеленський нині для патріотичної спільноти їздить на фронт і говорить в Брюсселі про санкційний тиск на Москву, а для ватної аудиторії – про референдум по вступу в НАТО, про припинення вогню на Донбасі (вустами призначеного ним голови ТКГ, який за Порошенка таких вольнощів собі не дозволяв) та про відміну закону про мови (вустами брата свого помічника). Але. Рано чи пізно доведеться визначитися – з ким ти? Через це хотілося б почути від президента Зеленського відповідь.
Він готовить проросійську коаліцію у ВР разом з Медведчуком і Бойком? Чи він засуджує їхні російські мандрівки?
