В останні тижні в інформаційному просторі відбувається запекла дуель між Україною та... її західними союзниками.
У Байдена вирішили, що для нього "піти красиво" і "залишити по собі вікопомну спадщину" - це нагнути Україну на те, щоби вона "добровільно-примусово" визнала свою часткову поразку у війні з Росією, після чого наші західні союзники проголосять це спільною перемогою України і Заходу "в межах реально досяжного".
А якщо вдасться оголосити про це вже зараз, до дня виборів у США - так це ще й великий козир в руки Харріс, і одночасно вибивання великого козиря з рук Трампа.
Під це готують західну публіку, "качають" українців, проводять опитування, публічно і непублічно зондують реакцію різних суспільних груп, збирають аргументи.
Втішним призом при цьому називають "вступ в НАТО", скромно замовчуючи той факт, що насправді Україні пропонують лише почати процес вступу, який цілком може ніколи не завершитися. В обмін на це Україна має домовитися з Росією не просто про припинення вогню, але й про фіксацію лінії протистояння, тобто має де-факто визнати за Росією всі території, які вона наразі захопила і ще встигне захопити на момент укладення домовленості. У разі _початку_ процесу вступу в НАТО - і ще до всякого його завершення! - в України будуть надійно зв'язані руки в питанні повернення цих територій силою: будь-який рух в цьому напрямі _гарантує_, що процедура вступу в НАТО не завершиться ніколи, або й взагалі буде формально зірвана. Хоча вона цілком може тривати вічно і без будь-яких додаткових рухів з боку України.
Кіссінджер в труні лагідно посміхається. Зараз все готують саме під його сценарій; нічого ліпшого за цього небіжчика живі у Вашингтоні так і не винайшли.
Таким чином, завойовані Росією території залишаться російськими, доки не розпадеться РФ - так само, як країни Балтії залишалися радянськими, доки не розвалився СРСР. Різниця лише в тому, що будь-якого розпаду РФ наші союзники мають твердий намір не допустити (тоді як у 1980-ті вони схаменулися, коли було вже надто пізно: хотіли просто економічно послабити СРСР, а воно он як обернулося, хто ж знав).
Кажучи зовсім просто, нас розводять, і не на "Мінські домовленості - 3", а на "Будапештський меморандум - 2". Все заради "спадщини Байдена" (і сприяння перемозі Харріс), але за цей проект радісно схопилися й інші західні партнери (сподіваюся, що не всі).
Тиск на Україну зростає і вочевидь досягне кульмінації на черговому Рамштайні на рівні лідерів. Якщо там виникне ситуація "всі проти Зеленського / Зеленський проти всіх", нашому Президенту не позаздриш. Поки що в публічній площині Україна щодня відкидає будь-які ідеї "торгівлі територіями", і це правильно.
В результаті від Рамштайна, який відбудеться наступного тижня, можна чекати одного з трьох підсумків:
- або Зеленський прогнеться під зручності союзників,
- або він нагне союзників під свій план відповідно до "формули миру",
- або сторони розійдуться, "не домовившись".
Побажаймо українській делегації успіху. Здається, наразі це все, що ми можемо зробити.
