1. Після безпрецедентного приєднання Швейцарії до восьмого пакета санкцій Європейського союзу з’являються хороші новини з інших країн, що досі проявляли більшу стриманість в питанні санкцій.
Ризик потрапити під вторинні санкції, а також зашкодити своїм євроінтеграційним амбіціям хвилює Грузію, але та все ж хоче зберегти всебічні економічні зв'язки з країною-агресором. І за цю подвійну позицію Грузію піддають нищівній критиці.
А от австрійський канцлер Карл Негаммер, що нещодавно відвідав Тбілісі, відзначив грузинські зусилля у впровадженні європейського фінансового санкційного пакета. Лишається спостерігати, наскільки ґрунтовними ці зусилля будуть, і чи не виявиться цей візит цеглинкою у формуванні антисанкційної коаліції між Грузією, Австрією і Угорщиною, особливо в світлі ряду останніх спільних заяв посадовців цих країн.
Натомість завжди стримана Японія минулої п’ятниці опублікувала список з 49 російських структур, яким віднині заборонено доступ до широкої номенклатури японських виробів і технологій військового і подвійного призначення. До того ж конфіскується майно 22 російських компаній і осіб на території цієї далекосхідної країни. Це рішення вочевидь пов'язане із недавніми варварськими атаками Росії проти українських цивільних і цивільної інфраструктури. Японці намагаються уникнути навіть побіжної асоціації із таким огидним дикунством. Що ж, домо аригато і все таке!
2. Видання Тайм розглядає можливі наслідки європейського ембарго на російське дизпаливо та інші продукти нафтопереробки, що набирає чинності 5 лютого. Це ембарго подібне за своєю конструкцією до вже наявних — стосовно нафти і вугілля, і суттєво скорочуватиме можливості придбання російського палива в самому Євросоюзі, а також обмежуватиме ціни реекспорту російських нафтопродуктів західними компаніями в треті країни. Це абсолютно логічне доповнення до нафтового ембарго, адже без нього з'являється стимул до переробки нафти на території Росії та її експорту у вигляді пального — продукту із більшою доданою вартістю. Експерти вважають, що негативний ефект від цього ембарго буде менший за попередні, адже споживання російського палива в Європі з початку війни скоротилось, а інші гравці, як-то Саудівська Аравія чи Катар, значно наростили свої нафтопереробні можливості. З іншого боку, шкода російській економіці теж буде менша, бо, на відміну від інших енергоносіїв, усе надлишкове дизпаливо буде з легкістю поглинене російською військовою машиною. Щоправда, не приносячи мешканцям Кремля жодного зиску.
3. Серед новин про обхід західних санкцій увагу Foreign Policy і The Economist привернув значний ріст тіньового танкерного флоту — кораблів, що часто змінюють назви власників та країни приписки, транспортуючи підсанкційну нафту із вимкненими транспондерами на кораблях у сумнівному технічному стані. Ці методи обходу санкцій були відпрацьовані колись Іраном і Венесуелою, а тепер, вочевидь, стають на службу іншій агресивній петрократії — Росії. Експерти оцінюють, що близько 16% світового танкерного флоту можуть бути залучені до таємного вивозу путінського чорного золота. Прикметно, що до війни в Україні Росія була одним з основних “відбілювачів” іранської нафти і транспортерів її через Каспій до Балтики. Схоже, що Росія конкуруватиме з режимом аятол за одні й ті ж обмежені канали контрабанди. Треба відмітити, що, за наявності політичної волі у західних держав і основних гравців нафтотранспортного ринку, можливості для злочинного та екологічно небезпечного піратського нафтотранспортування можуть бути якщо не знищені повністю, то принаймні суттєво пригнічені.
Інший гучний скандал розгорається цими днями у Великій Британії. Як стверджує The Guardian, британські фінансові гіганти Barclays і UBS, можливо, були причетні до переправлення частини статків підсанкційного російського олігарха Романа Абрамовича. Ця історія, вірогідно, скоро матиме ще гучніше продовження.
4. Увагу Радіо Свободи привернув катастрофічний стан російської цивільної авіації. Через західні санкції доступ російської авіації до західних літаків, комплектуючих і технічного обслуговування закритий, і це вже змушує російських авіаторів прибігати до канібалізації – поки лише у сфері запчастин.
Зараз Росія здатна перекривати нестачу деталей, розбираючи власний авіапарк, але стан робочих бортів буде деградувати, а старші радянські машини, що їх поставлять у стрій, уже давно відпрацювали свій ресурс. З часом це має привести до значної кількості авіакатастроф. Єдине, що втішає – у цьому випадку кремлівський режим тримає в заручниках здебільшого росіян, адже з початку війни російські міжнародні авіаперевезення скоротилися у рази.
5. Серед неочікуваних жертв злочинної російської політики опинилась Монголія. На це звертає увагу Financial Times. Тарифи від міжнародних рейсів, що курсували її авіапростором, складали помітну частину доходів цієї країни, затисненої між Росією і Китаєм. Через небезпеку вторинних санкцій виникають складнощі у торгівлі з одним із двох можливих торгових партнерів. І, що найстрашніше для незалежної Монголії – держави, що звикла балансувати між двома більшими сусідами, – безоглядна політика кремлівського режиму відправляє її в зону ексклюзивного китайського впливу. А той, своєю чергою, уже активно інвестує у видобуток монгольських корисних копалин, зокрема вугілля. У Монголії існують небезпідставні побоювання, що з часом китайські впливи можуть призвести до втрати незалежності. І тепер, на жаль, збалансувати це немає чим, адже на північному кордоні знаходиться дещо гірше.
