Вашингтонський аналітичний центр "Атлантична рада" проаналізував п’ять сценаріїв того, якою може бути Росія у 2030 році. Серед сценаріїв - продовження правління Путіна; усунення Путіна і встановлення ультраправої націоналістичної влади; усунення Путіна і встановлення при владі технократичного, але все ще значною мірою антидемократичного режиму; усунення Путіна і прихід до влади ліберального прозахідного уряду; розпад Російської Федерації. Хоч ці сценарії не вичерпні, автор звіту Кейсі Мішель вважає, що вірогідність саме такого розвитку подій найвища.
Сценарій 1 – продовження правління Путіна
За цього сценарію, відповідно до аналізу Атлантичної ради, Росія може втратити сотні тисяч російських військових і не досягнути своїх цілей у війні проти України. Це призведе до перегріву економіки РФ та руйнування торгівлі по всіх напрямках – від Кавказу до Центральної Азії. Російське вторгнення в Україну – найбільша геополітична помилка Росії.
Це передбачає необхідність запевнення від партнерів України, що вони продовжуватимуть підтримувати Україну до того поки не буде відновлено суверенітет над кожним сантиметром української територіїКейсі Мішель
В рамках такого сценарію – налякане російське населення відмовляється виходити на протести і виступати проти режиму, а значна частина путінського електорату продовжує підтримувати війну. За цього сценарію Путін рухається в напрямку прямої диктатури і тоталітаризму, продовжує ув’язнювати опозиціонерів, знищувати опозиційні медіа.
Автор звіту прогнозує, що за цього сценарію, Росія продовжуватиме війну проти України, роблячи ставку на розпад західного альянсу.
За такого розвитку подій, в аналізі наголошують, нинішня та наступна адміністрації США мають стримувати експансіоністські спроб Кремля. Автор наголошує, що Україні потрібно буде надати прискорений шлях до членства в Європейському Союзі, а також необхідно розширювати безпекове співробітництво з Україною і постачання озброєнь, необхідних для стримування російської агресії. “Це передбачає необхідність запевнення від партнерів України, що вони продовжуватимуть підтримувати Україну до того поки не буде відновлено суверенітет над кожним сантиметром української території”, – йдеться у звіті.
Автор не відкидає можливості усунення Путіна від влади і прихід до влади ультраправих націоналістів. Вірогідності цьому сценарію, на думку аналізу Атлантичної ради, додає спроба заколоту ватажка ПВК “Вагнер” Євгенія Пригожина 24 червня 2023 року. Подібна ультраправа націоналістична влада могла б зосередитись на “відновленні російської нації”.
З урахуванням нестачі ресурсів, подібний націоналістичний режим міг би віддати перевагу заморожуванню війни з Україною та може взагалі уникати ескалації з Україною та Заходом, звинувачуючи Путіна у стратегічних невдачах в Україні.
За цього сценарію, йдеться в аналізі, Захід має наполегливо утримувати і розширювати санкції проти Росії, а також використовувати арештовані активи російського центробанку для відбудови України.
Сценарій 3 – встановлення режиму технократів в Росії
За умов цього сценарію, новий режим, очолюваний невеликою кількістю технократичних еліт, навчених на Заході, почне реалізацію постпутінської стратегії. За прогнозами Атлантичної ради, вони спробували б започаткувати дипломатичні канали із Вашингтоном, Лондоном, Брюсселем та навіть Києвом, а також скасували б деякі путінські рішення про продовження президентських термінів, а також звільнили б деяких політичних в’язнів.
У публічних виступах подібний режим відмовився б від націоналістичної риторики та хоч подібна влада і утримувалась би від прямої критики Путіна, вони вказували б на помилки, які Росія зробила в попередні роки. У прогнозі наголошується, що подібна влада могла би вирішити зберегти контроль над Кримом, але вивести свої сили з решти території України, відмовившись від заяв Путіна про анексію у вересні 2022 року.
Сценарій 4 – демократична Росія
Цей сценарій покладається на зрушення в Росії після перемог України, каскаду невдач Путіна та економічній руйнації. За подібного сценарію, поразки Росії в Україні призвели б до масових протестів як і столиці Росії, так і в регіонах. Ці протести зосередились би на децентралізації влади і відновленні місцевого суверенітету, усунення російських сил із України, Молдови та Грузії, та демократизації як на місцевому, так і на федеральному рівнях.
За прогнозом, всі ці зміни мають відбуватись швидко і базуватись на невдачах неоімперської Росії.
“Цей результат є одним із найкращих, які Захід міг собі уявити, і він повинен стимулювати, заохочувати та прискорювати його”, – йдеться у прогнозі. Наголошується, що обов’язковим при цьому є пом’якшення санкцій, особливо пов’язаних з внутрішньополітичними та економічними реформами, надання ресурсів для розслідування, щоб новий російський уряд міг розслідувати злочини режиму Путіна та його союзників, а також можливе повернення заморожених активів російського центробанку за умов виплат Москвою репарацій Україні. Водночас Захід має бути пильним щодо можливої неоімперіалістичної та реваншистської риторики.
“Хоча цей сценарій не можна відкидати, він, на жаль, малоймовірний у найближчій та середньостроковій перспективі”, – пише автор звіту.
У короткостроковій перспективі розпад Росії навряд чи можна вважати вірогідним – вважає автор дослідження, однак вірогідність подібного сценарію може збільшитись із часом, якщо Путін залишиться при владі і російська економіка продовжить деградувати.
До розпаду Росії, на думку автора звіту, можуть призвести ряд факторів від невдач в Україні до економічного занепаду та утисків меншин. Автор припускає, що процес може початись із Чечні, якщо внутрішня боротьба за пост наступника Рамзана Кадирова переросте в третю чеченську війну. Ще один варіант – протести в Татарстані проти спроб придушення татарської ідентичності можуть перетворитись на ширший антиколоніальний рух. Подібні рухи можуть призвести до параду суверенітетів.
Автор прогнозу вважає, що сценарій із розпадом Росії небезпечний не лише для самої Росії, а й для Заходу. Головне занепокоєння стосується безпеки ядерного арсеналу Росії. У прогнозі наголошується, що за цього сценарію Захід повинен зосередитися на створенні багатосторонніх та багатонаціональних коаліцій для управління не тільки ядерною стабільністю, але й російською нестабільністю в ширшому плані. Водночас подібні занепокоєння не мусять перешкоджати зусиллям у допомозі Україні для забезпечення поразки Росії у війні: “Захід не повинен утримуватися від підтримки України через надмірні побоювання нестабільністю Росії”, – йдеться в матеріалі.
