Знаєте, мені по фіг, що там зі стрємоусовим. Живий чи здох - по фіг. Краще, звісно, щоб живий і у в'язниці. Назавжди. Я готова платити на це податки.
Я розумію, що війна забирає життя людей. І на полі бою, і на окупованих територіях, і будь якої миті в будь якому місті чи селі.
Я не думаю, що китайці, які створювали свій ТікТок прогнозували, що ми будемо плакати, передивляючись контент. Де молоді жінки хоронять своїх чоловіків, де діти обіймають дерев'яні хрести і цілують портрети своїх, вже навічно молодих батьків...
Я читаю оцю безкінечну хроніку смертей наших людей. За що? Навіщо? Як це стало можливим? Як ми оце все проживаємо? Як ми все це переживемо? І чи переживемо?..
Олена Лобузова, 23 роки. Загинула від російської ракети у власному будинку в селі Рибальче, що на Херсонщині. Без мами залишилось двоє дітей - 2 роки і 2 місяці.
Влад Огоцький, 22 роки, шеф-повар. Загинув у себе вдома під час нічного обстрілу Покровська Донецької області.
Олександр Короткий, 62 роки, лікар-анестезіолог. Загинув на робочому місці під час обстрілу Куп'янська, Харківщина.
Вікторія Поливанова, 34 роки. Загинула разом з батьками чоловіка і 4 дітьми під час бомбардування Лиману, Донеччина.
Юрій Поповський, 64 роки, фермер. Загинув під час обстрілів села Зайцеве, під Бахмутом. Разом з ним загинула дружина і ще троє людей - всі вони ховались в будинку, куди влучив снаряд.
Інна Оданець, 25 років, вагітна на 8-му місяці. Згоріла в своєму авто при влучені ракети на АЗС в Дніпрі.
Галина Задорожна, 37 років, волонтерка центру допомоги переселенцям. Загинула на робочому місці під час обстрілу авторинку в Запоріжжі. Задихнулась під уламками будівлі.
Вікторія Замченко, 34 роки, сомельє, була на 6-му місяці вагітності. Загинула разом з чоловіком в центрі Києва під час атаки дронів-камікадзе.
Людмила Репіна, 57 років, освітянка. Загинула разом з чоловіком, сином і мамою під завалами будинку в Ізюмі, що на Харківщину. Будинок впав під ударами танків і авіації.
Євген Браташ, 36 років, маркетолог. Поранений по дорозі за водою при обстрілі Харкова касетними снарядами. Помер на операційному столі.
Юрій Керпатенко, 46 років, композитор, головний режисер Херсонського музично-драматичного театру і оркестру "Гілея". Після відмови співпрацювати з окупантами, вбитий у власному будинку - автоматною чергою крізь двері.
Ми маємо встановити і знати всі-всі імена наших загиблих.
Пам'ятати. Не забувати. Жити. Карати катів.
