Рядовой украинский пехотинец, взявший вас в плен, выглядит как космодесантник, захвативший взвод чумных бомжей.
Юрій Гудименко
Щось дивне коїться з «другою в світі» армією. Ні, я можу зрозуміти тему з іржавими машинами та голими гоблінами в них; тут все просто, по-воєнному це називається «спиздили». Вони десятиріччями заливали власну армію дурними мільярдами з контролем витрат «свій свого не чіпає, але свою частку має».
Не вийшло. Війна виявилася справжньою, втрати геть дурні, але списує все навіть краще. Тому браві командири генеральських дач навіть не намагалися зупинятися: спиздили навіть солярку.
Ви можете вирішити, що я тут гигикаю, мовляв, от ворог недолугий, наганяючи оптимізм. Ну може трохи. Далі — про щось насправді дивне і страшне.
Попри збочене шапіто з мобільними крематоріями, Росія відмовляється забирати трупи. Я перевіряв: наші зв'язувалися з різними щаблями московитської піраміди, хіба що не з Путіним та Шойгу особисто. Червоному Хресту відмовили, перекинувши запит на генералів. Воякам відмовили усі. РЖД відкараскалося від рефріжераторів «Укрзалізниці», виставивши теж якісь високі погони.
Що відбувається? Ну добре, Росія не бажає гучно визнавати кількість загиблих гоблінів. Це можна зрозуміти, специфічна така логіка тотальної московської брехні, але логіка. Та чому б не забрати тіла? Ви ж онде маєте крематорії оті, ну і навіть якщо всі трупи доїдуть до родичів по всій Росії, пропаганді та невизнанню не заважатиме геть нічого. Там потроху, там побільше, ну поплачуть, поставлять могилки, ви ж, курви, не дасте нікому скласти кількість докупи. У вас, гебельсів всратих, це добре виходить.
Щось не те. Ну навряд чи чисто для інформаційної ізоляції генерали аж так відмахуватимуться від тіл. Все одно родичі зрозуміють, що їхнє чадо кудись поділося і не виходить на зв'язок; ну на місяць максимум мовчанку можна затягнути, а там навпаки полізуть із запитами та нудінням, ну де наш сержант Абвдулсірьожа, ну де? Сховати це все на короткий термін від начальства — так згори потім ще гірше спитають, не лише за втрати, а й за дезінформацію.
Щось має бути таке, за що генерали, які спиздили власну армію, порвуть дупи і влаштують що завгодно. І це не ідеологія — немає у них такої, брехня та клептократія — не ідеологічні. Не параліч перед начальським гнівом, бо надто системно майже всі ланки відмовляються. Щось і простіше, і для них важливіше.
Як пограбувати мерців
Ви прийшли за грошима? Та що ж ви за терористи такі?-- Джо Такагі, "Die Hard" (1988)
Гроші. Чи можна тут спиздити щось справді велике? І як взагалі можна заробити, залишивши тіла власних військових нам? Здається, я знаю, як. І як взагалі виник цей план.
Мінімум з 2015 року в Росії періодично спливали карні справи про заволодіння коштами, призначеними на виплати сім'ям загиблих військовослужбовців. Судили якихось діячів міноборони середніх та місцевих ланок, і схема малювалася досить цікава у розрізі нинішніх подій.
Наприклад, за ітогами загибелі солдатів в Омську двох просто не знайшли; ймовірно, при надто швидкому розбиранні завалів їх просто вивезли з уламками. Сім'ї, які отримали тіла, отримали і компенсацію — по два мільйона рублів. Сім'ї «зниклих» отримали по дві дулі з Гімалаїв, їм просто ні з чим було звертатися до міноборони, «нєт тєла — нєт дєла». Втім, кошти на ці виплати було списано, по документах МОРФ оформлено загибель військовослужбовців при невстановлених обставинах, і гроші «видано» сім'ям. Просто трохи пізніше. Ніби. Насправді чотири мільйони рублів пішли зацікавленому підполковнику.
Він не поділився цим наваром з іншими, і привласнення коштів спливло. Не з подачі сімей загиблих, не завдяки діяльності якихось правозахисників, а просто через внутрішні непорозуміння.
Це — перший епізод, який мені попався. 4 мільйони рублів 2015 року — непогано навіть для підполковника. А такого там багато. Хто в болото пірнув, хто просто зник, кого здуру спалили, а хто взагалі пішов в іхтамнєти за контрактом і втомився десь під Авдіївкою без документів, штанів та голови.
В російських новинах за ті часи загалом тиша, більшість занепокоєння з приводу «пропало всьо» можна знайти в нетрях різноманітних форумів, де сім'ї намагаються відшукати бодай якихось кінців.
Золота лихоманка
Сребролюбие есть опасная духовная болезнь.
-- Патріарх Кирило, найбагатший церковний ієрарх світу
Вже з другої половини 2014 року при наварі 2 мільйони з тулуба в донецькій та луганській областях для касових генералів запрацював просто клондайк. Оформив дебілів на контракт, кинув на м'ясо, поховав в безіменних могилах з номерами — хоба, а мільйонів вже не два, а п'ятсот. На російських форумах гвалту «де подівся наш ванєчка, гроші не видають» стало значно більше, а про нові справи за привласнення коштів не чути вже нічого.
Зручно. Вигідно. Системно. Та згодом, з постійними режимами припинення вогню та сталістю обстрілів, золота річка перетворилася на струмочок і майже пересохла. Повільна стрілянина з поодинокими вибитими ванєчками не давала змоги їх «загубити», ніякого справжнього навару. Тільки-но побудували надійну систему перетворення ванєчєк на гроші, апетити розігріли, а воно взяло та й забуксувало.
І тут згори спускають спецоперацію проти України. Спочатку — в форматі «захисту республік» та, ймовірно, коридору на Крим, але ж справжні бойові дії! Та якось мало, ну що там тієї операції. І касові генерали стають на захист російського солдата: два мільйони — це курчині сльози, сім'ї бійців потерпають, давайте збільшимо виплати до п'яти мільйонів. Ми ж народ-переможець, ми ж найлютіша армія і найбагатша бензоколон… а, вибачте, ну кароч, можемо!
Отже, восени 2021 року виплати родичам загиблих контрактників збільшили до 5 мільйонів рублів. А взимку 2022 бункерний шизик усіх переграв і вирішив загарбати усю Україну.
Певно, це був просто тріумф касових генералів. Спецоперація на двісті тисяч буратін! Ракетний удар! Бомби! Танки! Господи, та тут можуть зникнути тупо тисяч п'ять ванєчок і принести 25 мільярдів! Головне — утримати баланс між тими, кого повернуть родинам, і тими, хто просто щезне.
25 мільярдів навіть рублів за короткий термін — це сума, від якої запросто зриває башню не лише у танка. Навіть якщо цю суму поділити між учасниками схеми.
Та з самого початку війни щось пішло не так, і втрати стали перевищувати усі сподівання. Спочатку вони наказували вивозити вбитих, утримуючи певний баланс «загублених», по тому порахували, скільки невиплат можна сховати в тотальному зникненні тушок, і погодилися з керівництвом: не треба зайвий раз світити втрати.
Джекпот
Эх, русский народец! Не любит умирать своей смертью!
-- Микола Гоголь, «Мертві душі»
Неочікувано титанічного удару по схемі завдали санкції та падіння рубля. Прогнозований навар касових генералів просів вдвоє. П'ять тисяч зниклих трупів під списання вже є, а 25 мільярдів вже не ті.
МО звернулося за збільшенням чи індексацією виплат, додали ще два мільйони, потім сам ботоксний цар виступив, щедро докинувши майже п'ять.
Касова промова Путіна довела ціну зниклого тіла до 11 з гаком мільйонів.
Касові генерали поскладали на пальцях і зрозуміли, що оце карта прийшла, десять тисяч списаних тушок — це 110 мільярдів. Це джекпот, банк наш, відкорковуйте шампаньолу!
Одразу ж після промови окупантам спустили наказ: поранених не вивозити, а добивати. Бо боєздатність, повні шпиталі, і раптом в полон націоналістам попаде.
А ми тут не розуміємо, чому вони трупи забирати не хочуть. Нічого особистого. Ніякої ідеології. Ніякого страху засвітити втрати. Гроші, баблище, золота ріка з черепів та кісток, це вже сто десять мільярдів навіть знецінених московитських фублів. За місяць фублі ну нехай вдесятеро прогорять, так і Ванєк ще нам тисяч п'ятдесят накидають для компенсації профіту.
Просто гроші. Нічого особистого. Мертві душі приносять добрі гроші.
Післямова
You take the red pill — you stay in Wonderland
and I show you how deep the rabbit-hole goes.
-- Morpheus, "The Matrix" (1999)
Насправді я почав писати цей лонгрід як агітку. Ми розмовляли з другом, спливла тема з загадкою трупів, дійшли висновку, що московитам немає сенсу їх «не пущати», щоб сховати втрати — як партія скаже, така правда й буде, це у них звично.
Друг згадав, що фюрер щойно підняв ціну загиблого до 11 чи 12 мільйонів, і припустив, що вони просто не хочуть платити, бо бюджет здох.
Добре, кажу. А давай я напишу не просто що платити не хочуть, ну що це за мотивація для виконавців, а про те, що ці гроші пиздять. Ну там, знайду щось, щоб виглядало правдивіше. Погуглю, як воно там з виплатами.
Посміялися. А чому б не вкусити ворогів, домалювавши їм бармалейських вусів.
Вночі я зварив кави на сон (так, кавоман), дістав ноутбука та поліз гуглити. Ну, думав, зараз знайду пару випадків за півгодини, ляжу спати, зранку напишу текст. І занурився в глибини російського лайна, як той батискаф.
-- Ох нічосі! -- передав батискаф нагору через півгодини.-- Ох ви ж і курви! -- відбив він морзянку ще години через дві.-- Алярм! Піднімайте! Це довбане днище пекла з киплячим лайном!!! -- пролунало вже аж вранці.
Я не поспав нормально.
Знайшов не просто абиякі підтвердження для підкріплення вигадки, а справжні сліди працюючої схеми по перетворенню контрактників в «республіках» на могили невідомого солдата ще по два мільйони з покійничка.
Знайшов і співставив хронологію подій з заявленими «операціями» та підняттям ціни трупа. Співпадають навіть «касовий виступ» та інформація про новий наказ стріляти поранених.
Вони справді перетворюють «загублених» на гроші. Звісно, не стовідсотково, не всі десять тисяч трупів впадуть до скарбничок касових генералів, а може десята частина від цієї кількості. Так і війна не скінчилася, а десята частина — це вже 10-12 мільярдів.
Це — не про те, чому здичавілі почали війну. Це — про причини незрозумілої нам лажі.
Я не знаю, хто саме ці «касові генерали». Звісно, хтось з верхніх щаблів піраміди. Чомусь здається, що навряд чи сам Путін чи там Шойгу, швидше прямі підлеглі Іхтамнєтовича. Але хтозна.
Схема чекає на детальне розслідування, може беллінгкет візьметься, може журналісти: я не справжній розслідувач, а просто економічно-бізнесовий системний аналітик. Сподіваюсь, що слідство та суд теж розберуться, додавши і цей цинічний злочин до колекції вироків тварюкам.
