ПЕРЕГОВОРИ НЕВІГЛАСТВА

Подивився всю пресконференцію із Зеленським. До моменту суперечки було 40 хвилин обговорення. Більшість людей бачили щонайбільше останні десять хвилин. Повне відео дає правильний контекст.  

Коли я вперше подивився суперечку без належного контексту, мені здалося, що Трамп і Венс могли влаштувати засідку для Зеленського або навіть намагалися його принизити. Але це не так.  

Було 40 хвилин спокійної розмови. Венс висловив думку, яка не була нападом на Зеленського і навіть не була адресована йому, але саме Зеленський ініціював суперечку.  

У перші 40 хвилин Зеленський постійно намагався вийти за рамки того, що було узгоджено в угоді.

Коли Трампу ставили питання, він відповідав: «Побачимо».

Зеленський же робив категоричні заяви, що жодних переговорів із Путіним не буде, а Росія заплатить за війну.

Коли Трамп сказав, що це трагедія, що гинуть люди з обох сторін, Зеленський втрутився і заявив, що росіяни — загарбники.  

Зі свого боку, Трамп чітко дав зрозуміти, що США продовжать надавати військову допомогу. Все, що мав зробити Зеленський — залишатися спокійним ще кілька хвилин, і вони б підписали угоду.  

Суперечка почалася, коли Трамп зауважив, що важко укладати угоду, якщо ти говориш про Путіна так, як це робить Зеленський. Венс втрутився, щоб зробити цілком розумне зауваження, що Байден також ображав Путіна, і це не дало жодного результату.  

Динаміка між Зеленським і Трампом була спокійною та стабільною. Але коли заговорив Венс, Зеленський почав його допитувати. До цього моменту всі висловлювали свої аргументи для аудиторії, але Зеленський вирішив прямо поставити Венсу ворожі запитання. Він знову повернувся до тези, що Путін ніколи не дотримується перемир’їв, тим самим ще раз натякаючи, що переговори безглузді. Навіщо він це зробив? І тоді почалася суперечка, яку всі ми бачили.  

Зеленський був за кілька хвилин від того, щоб підписати угоду і отримати нові зобов’язання від адміністрації Трампа. Думка, яку висловив Венс, була спрямована проти Байдена і медіа, які використовують моралізаторський підхід. Це образило Зеленського і призвело до суперечки.  

Я підтримував Зеленського до цього моменту, але ця ситуація продемонструвала таку некомпетентність, якщо не емоційну нестабільність, що я не бачу, як він може відновити свої позиції. Відносини з адміністрацією зруйновані. Україні, мабуть, варто задуматися про нове керівництво.

◾️Вже пишуть і ще будуть писати: «Зеленський - це Україна, тому всякий, хто за Україну, попри все підтримує Зеленського». Формально так. Дуже мудро: забути і пробачити в умовах великої біди. Я згоден, що Зеленський - це Україна.

Але яка Україна?

▪︎ Воююча країна, в якій не покарані зрадники.

▪︎ Воююча країна, в якій щотижня є доказові звинувачення в корупції та мародерстві посадових осіб.

▪︎ Держава, в якій перші особи ігнорували попередження про масштабне вторгнення.

Країна, якою замість президента рулять Єрмак і 5-6 менеджерів.

▪︎ Країна недієздатного завдяки не опозиції, а Слугам народу і ОПЗЖ, парламенту.

▪︎ Країна, в якій не існує державної та державницької політики в усьому, що єднає та формує, і тут я насамперед говорю про культуру і освіту.

▪︎ Країна волонтерського руху, який, втім, не замінить державу і який зазнає регулярних обмежень з її боку.

Ось з якою Україною я асоціюю Володимира Зеленського.

І така Україна потребує порятунку, а не «зрозумій та пробач президента».

Як її рятувати? Готових рецептів нема. Хіба що знамените «ти або в ЗСУ, або для ЗСУ», проте якщо всередині країни, в умовному тилу, існує та добре себе почуває непокаране зло, це послаблює Збройні Сили.

Бо лупить у спину.

▪️

Це були переговори невігластва і неадекватності.

І ми ще раз побачили «Єрмачатину», яка стала заміною МЗС, у всій красі.

Цей діяч коштує Україні дуже дорого.

Зовнішня політика імені товариша Єрмака зазнає провалу за провалом і з цим давно настав час покінчити.

. . .

Річард Хананья, (американський політолог і політичний оглядач)

Андрій Кокотюха