В Стамбулі росія вимагала "відмовитися від фінансових претензій (репарацій)".
Ми постійно чуємо, як Мордор висуває завищені хотєлки до України. То "4 області", то "відмова від НАТО", то "рускій язик другим державним".
Ці мрії Кремля ми постійно чуємо, хоча вони недосяжні.
А де ж наші завищені вимоги?
Чому ми нічого не чуємо як Україна не просто щось вимагає (до речі, а що ми вимагаємо? окрім звісно припинення вогню по лінії зіткнення, що де-факто є визнанням нових кордонів?), а вимагає нахабно, багато? Вимагає так, щоб ошелешити опонента?
Це тактика російських переговорів сторіччями: приголомшити опонента абсолютно божевільними вимогами, які він ніколи нездатний виконати. Потім можна послабити хватку, щоб радісний опонент вхопився за "компроміс". І так отримати половину - десь посередині між божевільними вимогами і реальними бажаннями.
Тому успішними історично завжди були ті, хто з цими гоблінами поводився відповідно - давав цілувати сапог.
Ми маємо сформулювати власні вимоги - не лише реалістичні, але й максималістські. Нічого поганого немає в зримій візуалізації образу своєї мети.
Так, орки нам не видадуть путіна в Гаагу по результатам жодних переговорів. Навіть після повного розгрому, якщо завтра в Кремлі президентом сяде якийсь рускій псевдо-демократ. Але вимогу видати Путіна ми маємо мусолити в інфопросторі. Постійно її піднімати, постійно це повторювати. Путін каже, що він йуріст. Ну так треба поважати те, що він у розушуку МКС. Постійно піднімаючи цю тему, ми б підривали статус цього фрукта серед його кліки.
Ця думка озвучена постійно і наполегливо поступово проникала в голови московський еліт. А там - хто зна.
Головний закон всесвіту: спершу було слово.
Те саме по територіям. Вони наполягають, що 4 регіони і Крим вже в їх конституції? Та ваша конституція це туалетний папір. Поміняли раз, поміняєте вдруге. Але ми маємо не просто сміятися і вимагати скасувати прописку наших регіонів в їхній конституції. Крім цього Москва, якщо хоче, щоб ми дали їй мир і право зберегтися як держава, має закріпили право на референдуми в інших незаконно окупованих нею регіонах. А то ну як Кубань, Чечня, Інгушетія чи Татарстан забажають скористатися правом націй на самовизначення. Досить вже цієї порочної практики, що лише "народ бамабаса" і "крима" вищий за інших.
Щодо мовного питання. Це Україна, а не росія має вимагати зупинити утискати рускоязичних. На Росії рускоязичних змушуюють називати "вибух" - "хлопком", а "падіння економіки" - "отріцатєльним ростом". Це ще те катування.
Але питання рускоязичних все ж має іти після питання україномовних.
В росії повно українців. Росія не дозволяє їм розмовляти українською мовою і читати українську літературу, яку на росії спалюють, як робила гітлерівська НСДАП.
В результаті такі, як глава ради федерації Валентина Матвієнко, заступник керівника адміністрації президента рф Дмитро Козак, міністр російської недокультури Мединський (колишній), начальник головного оперативного управління генерального штабу генерал Рудський і багато-багато інших стають шизофрениками з зайвою хромосомою. Народившись у нас в Шепетівці, в с. Бандурове, в Смілі, в Миколаєві вони оголошують себе якимсь прілагатєльним.
Це негативна практика. Україна має вимагати зупинити її і повернути в публічний простір Росії українську мову - корінну мову московитського народу з часів засновника Москви киянина Юрія Довгорукого.
Не РФ має вимагати від України відмовитися від НАТО. А Україна має вимагати від РФ вступити в НАТО. Спершу частково: БНР, КурНР, РостовНР, КубаньНР. А там як піде.
Питання репарацій. Це не обговорюється взагалі.
Але Росія зобов'язана не просто визнати за Україною арештовані в ЄС і США 300 млрд доларів, щоб продемонструвати свою добру волю до миру (і полегшити нам судову тяганину за них). $300 млрд — це лише аванс. Це малесенький гвинтик у тому, що росія зобов'язана виплатити Україні за руйнування, вбивства невинних і компенсацію моральних збитків за свої злочини.
Окрім $300 млрд Україна також претендує на певні газо- і нафто-родовища в якості репарацій.
Ті, що ближче до наших кордонів і уже зв'язані з нами інфраструктурою.
НАПРИКЛАД.
Газові
1. Астраханське газоконденсатне родовище
Регіон: Астраханська область
Ресурси: Більше 2 трлн м³ газу (одне з найбільших у РФ)
Логістика: Має зв’язок через систему магістральних газопроводів із Західною Європою через Україну (через Уренгой – Помари – Ужгород)
2. Волгоградське газоконденсатне родовище
Регіон: Волгоградська область.
Стан: Частково освоєне, ще має запаси.
Логістика: Під’єднане до волгоградського газотранспортного вузла, звідки є зв’язки на південний захід (Ростов — Луганськ)
Нафтові родовища
3. Новокубанське нафтове родовище
Регіон: історичні українські землі.
Стан: Досі експлуатується, середній рівень виснаження
Логістика: Поруч нафтопроводи на Новоросійськ, а звідти — можливість експорту через Чорне море, близько до півдня України.
4. Лукойлівські родовища в Саратовській області (наприклад, Ольховське)
Регіон: Саратовська область
Стан: Частково виснажені, але ще в розробці
Логістика: Саратов — Волгоград — Ростов — Донбас (через нафтопроводи)
Повний обсяг збитків від дій росії значно вищий за 300 млрд дол (~1 трлн доларів). Ми маємо озвучувати це постійно на всіх міжнародних платформах.
Ось саме тому ці родовища мають бути передані в користування України. На 50-100 років. Ми поставимо на них охорону з числа місцевих росіян, яких куруватиме ГУР і СЗР, вкладатимемо частину прибутків у ці регіони, а ці росіяни будуть отримувати 2 тис доларів зарплати. І вони ще самі раді будуть, бо контроль над ресурсами з боку Києва куди вигідніший для них за контроль з боку Москви.
Так що не ми маємо відбивати ті мрії російських фріків, що основою переговорів мають бути Стамбульські хотєлки рашки. Це треба відкинути як давно неактуальне. А маємо висувати свої власні законні, обгрунтовані, а головне доволі адекватні і щедрі пропозиції.
Ми маємо вимагати, що Росія повинна забратися на кордони 1991 року згідно підписаного ж Путіним і ратифікованого Думою російсько-українського договору 2002 року про кордони. Але також - що Росія має усунути першопричини конфлікту: відсталий первісно-общинний лад на своїй території. І немає кращого способу навчити відсталі суспільства цивілізованих норм і рамок ніж змусити їх платити за свої злочини.
І неважливо, якщо хтось скаже: "у вас немає карт", "ви не можете цього досягти".
В світі мають бачити наші вимоги, чути наш сильний голос і відчувати нашу тверду волю перемогти. Не Москва має божевільними вимогами робити "майже нормальним" поступки Кримом, Донбасом і вже окупованими територіями. А ми маємо вибивати козирі з її рук, ще до того як вона дістане краплені карти з рукавів.
"Спершу було слово."
Перемога починається з того, як її формулюють.
