У мене є приклад знайомих, де є зять-зрадник, військовий з Криму. Він у 2014-му зробив свій вибір та перейшов на бік окупантів.
Звичайно, потрапити на територію України він вже не міг. За зраду він отримав якісь кошти, купив жінці ланос, і та на російських номерах, скоріше за все, їздила сюди до батьків (через Бєлгород). Інші знайомі мають сина, який вже під час війни поїхав до Москви. Теж має авто, на московських номерах. Взагалі у нас на Харківщині часто можна було побачити таких перевертнів. Вони наче українці, але приїздять як росіяни, до родичів. Українцями вважати їх в мене не виходить - бо вони це зробили після 2014-го.
І ось така ж аналогія з начебто українським бізнесом, де наймані працівники українці, податки платять в український бюджет - але кінцевий бенефіціар, чи партнер, чи якась ліцензія, чи ще щось - пов'язане з Росією. Вісім років тому вони перефарбовували назви в українські кольори, чи знімали частину вивіски: був Сбербанк Росії, а став просто Сбербанк. Як приклад.
Але по суті, як я їх весь цей час сприймаю - це ті ж самі "українці на російських номерах".
Яку кількість їх бізнесу зараз націоналізують, за якими критеріями - не мені вирішувати. Але мені тхне від кожного "Черного жемчуга" та "Милавицы", від Сбербанка та всього іншого. З одного боку є чийсь налагоджений бізнес, як ось наша харківська "Якіторія" (там суші, франчайзинг, якщо я не помиляюсь), є податки, є робочі місця. Але якось, друзі, треба відокремлюватись. Після сьогоднішнього геноциду українців - варто це робити.
Це на Росії думають, що зможуть зробити власну IKEA, чи повторити успіх Макдональдз. Не зможуть.
А ви зможете.
