Президент України Володимир Зеленський заявив, що Північна Корея фактично вже бере участь у війні проти України на боці Росії.
Зараз головне питання, яке обговорюють політики та журналісти – чи справді північнокорейський диктатор Кім Чен Ин відправить своїх військових на фронт для допомоги російській армії? І багато хто дивується – чому ж саме Пхеньян так завзято підтримує Москву в цій війні?
Пояснення, гадаю, виявляється досить простим і його слід шукати у самій природі північнокорейського режиму. Адже якщо подивитися на історію Північної Кореї реалістично, то побачимо, що КНДР, по суті, нічим не відрізняється від «ДНР» чи «ЛНР» (терористичні проросійські угруповання, які контролюють частини Донецької та Луганської областей України – КР). Ця «держава» була створена радянським диктатором Йосипом Сталіним на зайнятій Червоною Армією частині Корейського півострова.
Ба більше, Сталін навіть довірив керувати КНДР керівникам корейських комуністів. Їхній лідер Кім Ду Бон став одним із підлеглих радянського офіцера Кім Ір Сена, який і очолив партію та країну.
Навіть синів нового лідера звали не так, як інших корейських хлопчиків – Юра та Шура. Шура втопився влітку 1947 року, а Юра влітку 1994 року очолив Північну Корею, зрозуміло, вже під корейським ім'ям Кім Чен Ір. І так, це батько нинішнього диктатора, що народився в Хабаровському краї РРФСР. Тоді, скажіть на милість, кому ж повинен допомагати Кім Чен Ин, якщо він – «онук Аксьонова» та «син Пушиліна»?
У перші десятиліття існування КНДР – особливо після того, як Пхеньяну не вдалося встановити контроль над усім Корейським півостровом – до династії Кімів належало ставитися з підкресленою іронією, навіть зневагою. КНДР вважали несправжньою державою не лише західні лідери. Нагадаю, що Дональд Трамп – перший чинний американський президент, який зустрічався з лідером Північної Кореї.
Навіть у Радянському Союзі не ставилися до КНДР серйозно. Жоден керівник КПРС ніколи не відвідував Пхеньян протягом усіх повоєнних десятиліть. Володимир Путін – перший гість із Москви, який відвідав столицю Північної Кореї.
А ось візитів до інших країн так званого соціалістичного табору і не порахувати. Сталін використовував жителів КНДР як «гарматне м'ясо» у протистоянні зі США. Хрущов, Брежнєв, Горбачов Північною Кореєю відверто нехтували.
Натомість Путін сьогодні купує у Кіма снаряди, а сам Кім погрожує сусіднім країнам ядерним бомбардуванням.
Усе це вкотре нагадує, як небезпечно недооцінювати квазідержави, які створюються тоталітарними державами з метою дестабілізації ситуації. Як якийсь Франкенштейн, політична вигадка починає жити своїм життям та генерувати нові конфлікти.
Так було з незалежністю КНДР, потім – з фейковою незалежністю анексованого Криму та Донбасу. І, звичайно ж, щоразу недооцінка фейка призводила до нових провокацій, нових конфліктів, нових воєн.
