"План Маршалла" для України потрібен вже зараз. Але державу до грошей треба підпускати обережно

Доки точиться війна, більшість людей живуть війною. Але не тільки прагматичні експерти, а й прості люди іноді задумуються: а що далі? Як нам із цього звіздецю потім вигрібати. І у мережах, і на сторінках популярних видань понеслося: "план Маршалла". Нам потрібен новий "план Маршалла".

Коли його включати?

Зараз допомога цивілізованого світу Україні зводиться до не наступального летального озброєння і фінансової підтримки. Бо ясно, що бюджет України в частині деяких видів надходжень виконуватиметься не в повній мірі. Та і з огляду на виїзд чотирьох мільйонів українців за кордон – не виконуватиметься план бюджетних надходжень по основному податку держбюджету – ПДВ. Якщо люди купують менше – і податків платять менше. Сильно скоротилися надходження від акцизу. Катастрофічно – митні надходження. Про місцеві бюджети плакати хочеться.

Тож $13,5 млрд, які нам виділили США, та мільярдні чи багатомільйонні надходження від європейських структур і країн – це бажання втримати нас на плаву. Закрити бюджетні дірки. Фактично це своєрідний аналог ленд-лізу. Передусім – поставка зброї і життєво необхідних товарів.

Це тільки Путін говорив, що СРСР міг виграти війну силами самих росіян. Без українців, західного ленд-лізу і Другого фронту. Це один з міфів, якими сповнена Російська Федерація. Тому давайте ми не вподоблюватимемося кремлівцям. Зараз військово-гуманітарна та фінансова допомога Заходу робить наш тил сильнішим за тил РФ.

Сильна армія, стабільний тил і наша готовність боротися – основні складові перемоги. Але далі – проблеми. Бо ніхто не знає точно, коли буде перемога, навіть якщо не сумнівається в її неминучості.

Під "планом Маршалла", як і 1947 року, мається на увазі план відбудови України. Чи означає це, що його треба включати лише після підписання миру? Не факт.

Миру не буде довго. Повноцінний мир можливий (і це не точно) лише зі смертю Путіна. Його смерть бажана не тільки для нас, а і для частини російських еліт. Але це все з категорії "дива і бажання". За Путіна можливе лише перемир'я. І то, воно має виглядати як довгострокове.

Європа нам допомагала відбудовувати прифронтові території починаючи з 2015 року. І все пішло прахом. Навіщо відбудовувати міст під Охтиркою чи університети Харкова, якщо через кілька років хиткого перемир'я орки знову їх роздовбають? Тобто основною умовою включення "плану Маршалла" для України має бути гарантоване на десятки років припинення вогню і збройного протистояння.

Але навіть при хиткому перемир'ї можна почати відновлення певної критичної інфраструктури і фінансувати розвиток безпекової.

Тому початок "плану Маршалла" може співпадати і йти паралельно з ленд-лізовою програмою. За принципом: дайте нам снаряди. Але і дайте устаткування, щоб ми ці снаряди клепали самі. Вже зараз. "План Маршалла" – це не про затикання бюджетних дірок. Це про розвиток.

Чому це потрібно Заходу?

Перша світова – війна капіталістичних імперій за власні понти, гегемонію, ринки сировини і збуту.

Друга світова – продовження першої, незагоєні шрами і амбіції Німеччини та Японії. Ну і війна ідеологій: націонал-соціалістичної, комуністичної і капіталістичної. Капіталістична теж не ідеальна, але заснована на принципах, де цінність не Рейх чи "Страна советов", а людина.

Нинішня Третя світова – це повноцінна війна за те, якою буде людська цивілізація. Цінність – людина і демократія чи держава і самодержавство. Де свою думку людина обмінює на блага цивілізації.

Ми тут на стороні добра. І поки що воюємо лише ми. Цивілізація – наш тил. Але саме тому це для цивілізації зобов'язання морально-етичного плану.

У моєму дитинстві казали просто і ясно: "Будеш должен, як земля колгоспу".

Якою має бути допомога?

У Плані Маршалла 1947 року основний принцип був: або погоджуємося на усі умови і граємо, або "не можна бути трішки вагітним". Фактично 80% усієї допомоги не треба було повертати. 20% – йшло у вигляді кредитування. І основне. Програма менеджерувалася американцями. Офіційно 95% було в національних банках і бюджетах країн. Ще 5% – на адміністрування. Але гроші без погодження з менеджментом програми в країні витратити було неможливо.

Рішення по кожній країні приймали з огляду на специфіку. Наприклад, у Греції для відродження сільського господарства програма закуповувала мулів у США. Їх роздавали безкоштовно збіднілим фермерам. А для Італії у Америки купували нові лінії для "Фіату".

Таким чином США, допомагаючи Європі, не давали просісти своїй розігрітій війною економіці.

Виходячи з цього, маємо пропонувати допомогу Україні і ми. Бо тільки затихне війна – дехто захоче заробити і попіаритись на відбудові країни. І почнеться "Велика відбудова". З відкатами у 20-30%. Я думаю, цього не потрібно ні нам, ні Заходу.

Тому в ідеалі ці гроші мають бути не бюджетними. Організація, яку обере Захід, має сама визначати об'єкт, проводити тендери чи конкурси і менеджерувати. Передавати інфраструктурний об'єкт на баланс держави або інвестувати в бізнес. Захід має погоджувати виплати і відслідковувати їх ефективність та прозорість.

Куди мають піти гроші?

Для цього має відбутися кілька речей.

По-перше, Міжнародний валютний фонд має підійти до справи відповідально і здійснити реструктуризацію боргів. Ми знаємо, як і скільки пробачили Греції. І пам'ятаємо: "як земля колгоспу". Тобто частину виплат пробачити, частину – відтягнути на інші часи.

По-друге, потрібно сформувати пакет потреб.

По-третє, формування пакету потреб має відбуватися за чіткими критеріями. Тому спільно: держава, донори і громадянське суспільство.

Впевнений, що програма має бути комплексною. І передусім залежати від готовності Зе-команди – це уряд, більшість у Верховній Раді і Офіс президента – таки завершити реформи у судовій і правоохоронній сферах. І у податковій політиці.

Нам точно необхідний "зелений" коридор для просування українських товарів у Європу і далі. Це має бути приємний бонус для нашого бізнесу. Бо "земля колгоспу". Бо так ми витягнемо Україну і за десяток років Росії за рівнем життя нас буде не наздогнати.

І ще. Сама програма, як План Маршалла 1947 року, має бути направлена не на проїдання. А виключно на запуск інфраструктурних і соціальних об'єктів державного та самоврядного рівнів. І включати допомогу бізнесу.

По секторах і напрямках:

- Безпековий сектор. Дайте нам франшизу самим виготовляти "Джавеліни" і "Байрактари". І елементарні патрони.

- Транспортна інфраструктура. Нам потрібні будуть понтони, як тимчасові мости, де вони знищені. Так і можливість в майбутньому стати мостом між Китаєм і Європою. А в далекій перспективі і між цивілізацією і денацифікованою та демілітаризованою Росією. Нам для цього потрібна модернова Укрзалізниця.

- Енергетичний сектор, де має бути величезна зацікавленість США.

- Розбудова портової інфраструктури, навіть на умовах концесій.

- Видобуток корисних копалин. У першу чергу – власного газу та нафти.

- Розміщення виробництва. Компанії, які пішли з Росії, треба заохотити через програму робити випускаючі лінії в Україні.

- Окрема тема: галузь харчової переробки. Це наша можливість.

- Для арабських країн і Китаю ми можемо запрацювати як продовольчий хаб. Завести гроші саме сюди і має бути одним із завдань "плану Маршалла" в Україні.

- Цифровізація і створення ІТ підприємств за кошти програми.

По кожному з цих напрямків можна готувати окремі статті. Створювати окремі групи експертів, які б напрацьовували принципи, критерії і конкретні напрямки програми.

Підбиваючи підсумок. "План Маршалла" для України потрібен вже зараз і початися має зі створення безпекових підприємств. А з настанням мирного часу ми маємо знати, що він буде комплексним. Що державу до грошей треба підпускати обережно. Що фінансування має бути не під популізм, а під конкретний пакет потреб. Який розвиватиме Україну. І тисяча тракторів, які за чверть ринкової ціни зможуть купити фермери – точно краще, ніж втілення ідеї президента під побудову чогось там свого імені.

Ми знаємо, що ми зараз – вістря Цивілізації. І до нас саме так мають ставитися. Але ми маємо і знати, що переможцем у війні буде не президент Зеленський, а український народ. Тому основним бенефіциаром програми має бути він. А не купка спритних хлопчиків.