Щодо вашого тотального ниття про «ця влада назавжди», «вони ніколи не підуть», «ніяких вільних виборів уже не буде» тощо.
Це вже не традиційна українська всепропальщина, а якесь абсолютне розуміння особливостей моменту з точністю до навпаки.
Ви хоч раз намагалися уявити ситуацію в країні після того, як додому повернуться сотні тисяч людей, котрі зараз воюють? Економіка розвалена, роботи немає, замість нинішнього дефіциту кадрів - надлишок (відповідно, й загальне падіння рівня зарплат), доходи неспівставні з тими, які були у війську (бо ж Захід дотувати нам 60 відсотків бюджету довічно не буде).
Тепер додайте: масовий ПТСР, купа зброї на руках, тотальна образа на тих, хто спокійно жив у тилу, доки вони вмирали на фронті. І головне - глибоке переконання (почасти, справедливе), що саме вони заслужили право на левову частку пирога під назвою «влада».
І ви, курва мать, серйозно вважаєте, що ці люди погодяться залишити при кермі нинішню правлячу команду, котру вони щиро й люто ненавидять як за те, що відмовлялася їх змінювати на фронті, так і за те, що краде, як не в себе, коли вони там гинуть?
Побачите, після війни не гранітність влади буде нашою бідою, а її протилежність - збереження держави та її інституцій в умовах повної зневаги до них і анархізму (навіть більшого, ніж після Майдану).
Ну ок, дебіл Зеленський, судячи з усього, таких речей не розуміє (що взагалі розуміє ця ебонітова публіка про менталітет українців -К.В.), але ми з вами точно не маємо бути інфантилами.
П.С. Якщо хтось не второпав, чим ця позиція відрізняється від «хлопці прийдуть - порядок наведуть», вам би ліпше мене не читати, а пошукати підшивку журналу Барвінок за 1965 рік