Анігіляція перших ста тисяч були мало не національним святом (принаймні, в ФБ). Другі сто штук пройшли майже непомітно. Якби не Процишин з прекрасною піснею, взагалі могли б цю дату пропустити. Причини є різні. Серед головних - не справдилася надія, що в якийсь момент запоребриковим богоносцям набридне згодовувати дітей Молохові війни (абсолютно безглуздої, до того ж).
Легку надію на зміну настроїв у Московії мені дає нинішній наступ військ російської опозиції. Не претендуючи на доскональне розуміння логіки московитів, все ж презумую, що перенесення бойових дій на їхню територію богоносці сприймуть як національне приниження. І, можливо, хтось із них, поверне-таки голову в бік портрету ВВХ на стіні й пошепки запитає:
- Вова, нахуа ти це почав?
І це буде початком кінця
