От сьогодні пристрасті киплять на тему «не пускати чоловіків за кордон ще три роки». Ага. Спробуйте таку дурню провести навіть через цей парламент. Або спробуйте «просто заборонити». Особливо після зняття воєнного стану. Особливо дивлячись у очі Воїнам, які все віддали для Перемоги.
Україна й не таких мудрагелів обламувала.
Та річ не у тому.
Річ - і небезпека - у тому, що підкидаються теми, які мають стверджувати про «дві України». Одна - воює, стягується останнім для Перемоги; а інша - тільки й мріє, як би втекти. От таке - точно не на часі.
А нам просто необхідно зараз обговорювати, як знайти місце для кожного і для кожної, щоби вкластися у Перемогу!
Зокрема:
- У ефективність рішень від влади. А це означає – вимагати і домагатись гласності, прозорості і відповідальності за корупцію і неефективність.
- У спрямування ресурсів на важливі виробництва (безпілотники, ракети, техніку, спорядження бійців тощо). А це означає – завалювати владу питаннями, що зроблено в цих напрямках, і які результати.
- У переконання союзників нам допомагати. А це означає – самим доносити цю думку до всіх, кого можна, на Заході (хай навіть це випадковий сусід у літаку кілька років тому, з яким обмінялись координатами); і допитуватись у влади, як вона будує коаліцію за Україну (замість розвалювати її і сваритися з союзниками), і кого до цього залучає (замість перекривати виїзд усім наліво і направо через кількох слуг-покидьків).
Влада неодноразово показувала, що змушена реагувати на обговорення і громадську думку.
Щоб реагувала не показово, щоб таки змніювала свої рішення, щоби діяла, а не лише картинку показувала – варто обговорювати предметні проблеми, а не обгортки.
DIXІ
Фото українського воїна - REUTERS
