"ПОГРАВСЯ ЗЕ В ПРЕЗИДЕНТА..." - Олександр Бригинець

США більше не союзник Європи. Це новий ризик.

Аналітика після матеріалу El País.

Європейці прокинулись у новій реальності: союзник, який 80 років тримав континент у безпеці, тепер може стати джерелом загрози — політичної, договірної і військово-стратегічної.

Ключові висновки, які зараз обговорюють у Брюсселі, Берліні та Варшаві.

1. «Мирний план» США став першим попередженням Європі.

План Вашингтона на 28 пунктів показав: Америка готова домовлятися з Росією про Європу без Європи.

Європейців виключили з процесу.

Росія була всередині.

Україна була «доведеним до відома» гравцем.

Це повторення логіки Ялти — тільки тепер ЄС не на боці переможців, а на боці «зацікавлених сторін».

Для Старої Європи це стало холодним душем.

2. Європейська безпека опинилась під американським контролем.

План містив речі, які Європа не може прийняти:

• заборону європейським країнам розміщувати війська в Україні;

• обмеження розміщення винищувачів і баз НАТО;

• натяк на ревізію кордонів НАТО до 1997 року;

• «діалог Росія—НАТО за посередництва США», де США — не частина НАТО, а арбітр між НАТО та Кремлем.

Тобто Америка запропонувала модель, у якій Європа втрачає стратегічний суверенітет, а Росія отримує важелі впливу.

3. Страх Європи перед тим, що США відмовляться від НАТО.

Це те, чого вголос не кажуть, але про що постійно говорять кулуарно.

Європейські чиновники після Женеви кажуть прямо:

Америка більше не виглядає як гарант, а радше як країна, що може зрадити у будь-який момент.

Молоді політики в ЄС уперше в житті бачать ситуацію, де НАТО — не константа.

4. Європейці розколоті страхом не витягнути Україну самостійно

Саме про це пише El País.

Без США ЄС не потягне:

• артилерію,

• ППО,

• боєприпаси,

• фінансову підтримку на $50 млрд щороку.

Тому Європа, навіть бачачи загрозу, ковтає Вашингтонські вимоги.

Страх — це нова валюта трансатлантичних відносин.

5. Вашингтон тепер грає у власну гру: Європа — змінний ресурс.

Трамп і його команда чітко показали:

Україна — епізод.

Європа — інструмент.

Головна ціль — Китай.

А ЄС — лише логістична платформа для американської геополітики.

Союзник, якого можна використати й відкласти.

6. Європейці вперше побачили, що США можуть бути противником.

Це ключова теза El País.

Якщо план США дозволяє Росії диктувати умови європейської безпеки,

а Європу виключають із переговорів,

то США формально не ворог, але стратегічно — вже не друг.

І це говорять уже не маргінальні експерти, а мейнстримні видання.

Висновок:

Європа увійшла в епоху, де американська непередбачуваність стала такою самою загрозою, як російська агресія.

Старі правила союзу більше не працюють.

Нові — ще не сформовані.

А Україна, на жаль, стала тим «тестовим полігоном», на якому США і Європа з’ясовують, хто кого контролює.

Україна між США та ЄС: нова стратегічна пастка.

Поки Європа й США вперше за десятиліття опинились по різні боки барикад, Україна формально має союзників… але кожен із них тепер тягне в інший бік.

Головне, що треба розуміти прямо зараз.

1. Підтримка України більше не «спільний проєкт» Заходу

Війна починалась як єдиний фронт — США + Європа.

Зараз це два різних сценарії:

США хочуть швидкого миру, бо бояться ескалації, ракет, Китаю й бюджетного виснаження.

Європа не хоче миру на умовах США, бо це знищує їхню безпеку й робить континент заручником Кремля.

Україна опинилась між молотом і ковадлом — і мусить діяти та шукати.

2. США просувають мир, щоб закрити «українське питання».

Для Вашингтона це вже не війна за демократію.

Це війна, яка заважає підійти до головного — протистояння з Китаєм.

Україну хочуть «припаркувати», заморозити, відвести з порядку денного.

Щоб не витрачати ресурси й не провокувати Росію.

І так, це прямий інтерес США.

Не Росії. Саме США.

3. Європа не може дозволити такого миру — але боїться США.

Для Європи «мирний план» США — це:

• демілітаризація України,

• фактичне визнання російських сфер впливу,

• ревізія кордонів НАТО,

• включення Росії в механізми контролю безпеки ЄС,

• американське арбітражне право над НАТО.

Тобто ЄС втрачає свободу і контроль над власним майбутнім. І вона цього не допустить.

Але Європа боїться двох речей:

1. Сама не витягне Україну фінансово.

2. Сама не витягне Україну військово.

Тому вона критикує США — але не може піти проти них. Європа шукає компроміс з США, а США шукає компроміс з Росією та Україною

4. Україна для Європи — не територія, а бар’єр.

Це важливий момент.

Європейці зараз відверто говорять:

«Україна — наша лінія оборони».

Крапка.

Вони не хочуть капітуляції Києва,

але й не хочуть давати все, що потрібно для перемоги.

Бо у них цього немає...

Для ЄС Україна — це:

Щит

Буфер

Стратегічна смуга між НАТО і Росією.

А не рівноправний партнер, бо Банкова не змогла, не схотіла чи просто забула...

5. Зеленський втратив суб’єктність, і не вчора — і це загострює розлам Заходу.

Скандали, Міндіч, Єрмак, розвал довіри, приховані угоди Оман–Женева — все це призвело до того, що:

• ЄС не довіряє Зеленському

• США тиснуть на Зеленського

• Українці не довіряють Зеленському, але не тиснуть на нього.

Україна не може вплинути ні на Європу, ні на США.

Україна — не гравець.

Україна — сцена, на якій два гравці змагаються між собою.

Це найстрашніше, бо Росія досі існує і веде війну.

6. Україна входить у мирний процес з найгіршої стартової позиції.

Бо:

• немає єдності між США і ЄС;

• немає консолідованої підтримки;

• немає внутрішньої легітимності ОП;

• немає ресурсів для продовження війни;

• немає стратегії на перемогу;

• немає політичної мети навіть на папері.

Всі сильні. Якоюсь мірою.

А ми — ні.

Ми сильні лише духом. І це не дає влади.

Це означає одне: Україна буде тим, на кому економлять, кого переконують, кого дотискають першим.

7. Для України це історичний момент: або нова суб’єктність, або новий протекторат.

Що зараз стає очевидним:

➤ Ми не можемо покладатись лише на США.

➤ Ми не можемо покладатись лише на Європу.

➤ Нам потрібна власна стратегія.

➤ Нам потрібна нова політична команда, якій довіряють обидві сторони.

Без суб’єктності ми станемо новою Боснією —

територією під зовнішнім управлінням.

Банкова цього не прагне, але до цього веде.

Раніше вона билася за ресурси, бо краща їх... Тепер, коли не може копати, чи буде так натхненно за них боротися?

Висновок:

Розрив між ЄС і США — найбільша загроза для України за весь час війни.

Бо коли союзники воюють між собою — у цій грі програє той, хто найслабший.

І зараз це не Європа.

І не Америка.

А саме Україна.

Олександр Бригинець

Погрався блазень в преЗЕдента, а дУрні у "всі ми президенти