Почну з новин. Якщо я починаю так різко, читачі вже знають, що новини погані. Так і є.
Для групи ІС ці події не новина, бо ми з 2022 року присвятили багато часу для дослідження цього питання та написали багато аналітичної інформації, щоб привернути увагу поки не пізно. Навіть, якщо вже повністю розкривати цю тему. То про відбудову логістики та використання окупантами ресурсів окупованих територій, ми писали постійно, починаючи з 2014 року. Але висвітлення інформації мало, треба ще й реакція на неї відповідних структур. На жаль…
На жаль, нікуди ми так й не достукалися тому за цей час росія врази посилила залізничну логістику для перевезення військових вантажів через окуповану Луганщину. В цьому й є погана новина. Через окуповану частину Луганської області у росію тепер буде їздити більше залізничних потягів з вантажами військового призначення. Цим вже відкрито пишається росія та «лнр».
Це понад 10 років війни. Це до чортиків боляче й бісить до вогників в очах, бо ж ми попереджали.
Про використання росією залізничної розв’язки КПП «Червона могила» я почала писати у 2014 році, з моменту окупації. Бо це єдине залізничне КПП росія-Україна, яке одразу й без перерв почало використовуватися окупантами на повну потужність. Бо я єдина на той час з проукраїнських людей, що жила там й публічно висвітлювала ті події.
Звісно мені легше за усе було писати, бо усе я пережила й бачила своїми очима. Тобто це не суха аналітика з «десь читала, десь чула», це пережите особисто.
Якщо чесно, це вражало. Я маю на увазі рух потягів через КПП «Червона могила» (воно знаходиться за містом Червонопартизанськ, Луганська область). Червонопартизанськ, це місто-супутник Довжанська (Свердловська). Це найсхідніша точка на мапі України. Ми першими в Україні зустрічали сонечко й перші зустріли війну.
Знаєте, дуже от саме зараз хочеться згадати про ті події, бо тоді нам не вірили, усе вторгнення було прикрито дуже щільним інформаційною ковдрою – «громадянська війна, сепаратизм, тероризм». Бо події, які відбуваються зараз, медійні особи, які зараз знову ведуть нас під інформаційне «ковровое» укриття, безлад, зради, втрати, це наслідки й 2014 року теж.
Я сьогодні ось написала про це коротко, просто, щоб коли ви прочитали увесь текст, у вас у пам’яті залишилася не тільки новина, а й розуміння послідовності подій й головне зв’язок 2014 року й сьогоденням.
Я з 2014 року періодично описую, що в нас відбувалося й так само періодично в новинах сьогоденного життя, повертаюсь й повертаюсь до тих подій, бо кожен раз читаючи новини з сьогодні, бачу їх формування в минулому.
На Луганщині вже велися бойові дії, вже висіли триколори, працював штаб «донських казаків», збиралося «нородное ополчение», роздавали зброю, вже був збитий ІЛ з українськими десантниками над аеропортом Луганщини, вже велися бої за ДАП, вже горіла 24-та бригада під Зеленопіллям, вже розстрілювали Довжанськ з ГРАДів, а в цей час спокійно курсували потяги з України на росію, з росії в Україну. Я вже мовчу про окупацію Криму. Але ж залізничне сполучення з росії до Криму теж велося через КПП «Червона могила».
Це шокувало. Я підкреслю, що мова йде за період лютий–грудень 2014 року. Спочатку ми трималися саме за те, що от потяги курсують, то усе під контролем, ще трошки й наші ЗСУ, Нацгвардія, поліція, влада наведуть тут лад.
Це ж не війна, вмовляли ми себе, бо, як би війна, вже б на росію жодного вагону металу (цим потягів йшло найбільше), жодного вагону зерна, жодного вагону (цистерн) добрив, жодного вагону вугілля.
Якщо потяги йдуть на росію, з росії до України, ведеться торгівля, виконуються торгівельні чи бізнес-угоди, то це дійсно просто місцеві маргинали-терористи, це кляті зрадники-мери, партія регіонів та комі усе мутять, але ось-ось… Тому я виїхала не одразу, а чекала до листопада 2014, бо ж «ось-ось», «так не може бути»…
Після підриву колій на Дебальцеве, підриву мостів над Сіверським Дінцем логістика росіян трошки сповільнилася. Але КПП, як найбільша залізнична розв’язка продовжувало свою роботу. Звісно ж без українських прикордонників та митників.
З нашого міста на росію масово вивозили вугілля. Вантажили на шахтах у вагони з маркуванням РЖД й вивозили до росії. Усе в рамках штатної роботи вугільних підприємств. У Гукове тоді працювало ТОВ ДТЕК, яке збагачувало вугілля для росії, у Довжанську ТОВ ДТЕК, яке видобувало вугілля в Україні. То усе в рамках закону, як нам казали.
Правда, потім якось заголосили «памагіті бандіти зрєнія лишають», але самі бандити з «казачої сотні імені Стаса Синельникова», яке потім стало «РИМ», заперечили крадіжку. Мовляв, шахти працюють у звичному штатному розкладу. Хоча, так, «РИМ» тоді піджав під себе усі нелегальні «копанки» та перевезення вугілля з приватних шахт.
Але це були вантажні перевезення, вантажівками, які йшли через степи, нелегально, або ж через автодорожне КПП «Гуковське» (Червонопартизанськ-Гуково» чи автодорожне КПП «Новошахтинське» (Довжанськ-Новошахтинськ), але не залізничні вантажі.
Дороги, мости, траси, це в мирні часи вони дороги, мости та траси, яке виконують своє призначення. У війну, дороги, мости та траси, це логістика, це артерії війни, по яким йдуть поставки зброї, продуктів, будівельних матеріалів, людей. Перше, що почала відбудовувати росія на окупованих територіях, це дороги, лагодити мости та залізничні колії.
Дуже боляче для нас луганчан-ВПО був запуск «мирних шатлів» та відбудова й укріплення Україною моста, найголовнішої артерії Луганщини, яка йшла через дуже небезпечну й бурхливу річку Сіверський Донець. Цей міст, як головну логістичну артерію, яка несла у той час небезпеку захоплення та просування ворога на Станицю Луганську й далі, було підірвано у 2014 році, нашими героями ЗСУ, щоб зупинити наступ росії.
У 2019 Україна відбудувала міст для забезпечення комфорту пересування пенсіонерів з ОРДЛО, псевдо-ВПО, які жили в ОРДЛО й їздили до Станиці Луганської за пенсіями.
У 2022 році по цьому мосту йшли російські танки. Це дуже яскравий приклад, що таке використання ресурсів окупованих територій ворогом, та приклад для розуміння стратегічної важливості артерій війни – доріг.
У 2024 році росія почала шаленими темпами будувати трасу та залізничну дорогу до Мелітополя, з урахуванням продовження ліній до Одеси. Я писала про це. Це дуже покращило логістику окупантів. росіяни радіють, «мы едем на морько» та скупляють «разрушку», бо в Маріуполь йдуть ешелони будівельних матеріалів.
Наразі росіяни та лугандонські колаборанти радіють, бо ж вантажне залізничне сполучення спокійнісінько собі налагодили з Ростовською та Бєлгородською областями рф через Луганщину, тобто мова знову про КПП «Червона могила».
Процитую «ватажка лнр»: «До Ростова вантажі прямуватимуть через напрямок «Красна Могила — Гуково» з пропускною спроможністю близько восьми пар потягів на добу, а також через пункт пропуску «Лантратівка» (Троїцький район) – «Валуйки» (Бєлгородська область) з пропускною спроможністю сім-вісім пар потягів на добу.
Вантажівками окупант не доставить стільки зброї, щоб продовжувати наступ. З 2014 року окупант розумів, що саме залізничне сполучення — головний спосіб доставляти на окуповану територію озброєння та боєприпаси. Коли у вас виникне питання чому ми втрачаємо території на Сумському напрямку, просто прочитайте цей текст. Коли у вас виникнуть питання, чому палає Харків, просто прочитайте цей текст.
Тому «недорогеньки» тримали в інформаційній тиші КПП «Червона могила», тому банили в соцмережах за спогади про нього, тому позитивно налаштовані блогери робили вигляд, що нічого не відбувається й бігали коментувати мої дописи «це усе фейк, вона давно виїхала, що вона несе». А росіяни в цей час відновлювали логістику.
Логістика, дороги, мості в ОРДЛО, зради, робота колаборантів – це біль та дописи виключно журналістів-ВПО, яким болить усім, що зруйнувало їх колишні міста та доруйновує Україну. Ми просто бачимо війну під іншим кутом. За кожною перемогою росіян, стоїть одна маленька зрада. Цю формулу війни, я вивчила ще у 2014-му.
Увага: про налагодження пасажирського залізничного сполучення наразі не йдеться.
Якщо при відкритті автомобільних трас, які пов’язують Ростовську області та новоокуповані території України, окупанти робили інформаційну підтримку «там только мирное население», то от по залізничному сполученню, вони навіть не ховаються – «доставка оружия и боеприпасов».
Мова йде про вантажно-військові перевезення. Сподіваюсь, що служба божа налаштовано реалістично, а не позитивно, й питання знищення залізничної логістики росіян, лише питання часу.
