Хто їх знає - "безумні безуглі" вони, по-американськи, або ні, але скоріше за все декому поставлена чітка вимога зупинити цей паровоз з допомогою для України. Боже збав мене лізти в американську політику, але ж висловити власні враження від цього процесу ніхто не забороняє?
Ексцентричних осіб повно в будь-якому середовищі. Вони можуть бути умовно розумними, нерідко компетентними, але рідко мудрими та далекоглядними. Проте цинічними - ще б пак. Вони мають по декілька вищих освіт, вміють складно писати тексти в фейсбуці та впевнено ведуть себе на публіці. Але так само впевнено беруть гроші за голосування, або впевнено беруть на себе чергові обов'язки на посадах. Ось тільки родзинки немає - тієї приналежності до великих політиків світу, політичної мудрості та далекоглядності. Немає тих діячів, про яких пишуть тисячі книг. Чиїми рішеннями захоплюються. Чиї дії впливали на вирішення надважких завдань та викликів.
В нашому політикумі таких одиниці, але їх сьогодні намагаються засипати тонами інформаційного сміття, висміяти, принизити. Політика перетворилася на гонитву за посадами та грошима, стала схожа на окремий острів, де дешево годують в їдальні Верховної Ради, де можна хизуватися шмоттям та ролексами, де не видно крові та не чутно стогонів поранених.
В Вашингтоні їх тим більше не чутно.
Я, доречі, погоджусь, що саме Європа мала би напружитися в першу чергу, бо війна біля її дверей. А ми ті двері тримаємо зачиненими з усіх своїх сил. Звісно, я бачу лише свою ділянку обрію - але вона ближча, чіткіша та зрештою чесніша, ніж це видно з далеких галасливих політичних майданчиків. Поки вони рахують ще не виділені нам мільярди, поки хайпують на нашій трагедії, поки одні досі нагрівають руки на оборонних проектах, поки інші висувають безглузді правки до закону про допомогу нам (і все це разом відбувається на різних континентах, і виглядає однаково цинічно, що українською, що англійською) - нам дорога кожна хвилина.
Чернігів. Мої співчуття. Лінія фронту - можливо не всі читають щоденні зведення, але ворог повзе, просувається. Прикордоння - випалене ворожим вогнем. Чи жива там земля? Мабуть, вона жива всюди, навіть в Серебрянському лісі, який весь сірий від вогню та диму. Чим далі від тебе війна - тим більше часу ти думаєш, що маєш, на якесь чергове голосування, на внесення безглуздих правок, на чаювання, на перерви в роботі, на вихідні, на театри, на крамниці, на балачки.
А часу ж немає.
