У віці 66 років після тривалої хвороби у Львові помер співак і композитор, заслужений народний артист України Степан Гіга. Про це повідомив Львівський хор "Гомін" та джерело ВВС News Україна у владі Львова.
Тривалий час у пресі циркулювала інформація про важку хворобу артиста, проте офіційну цю інформацію родина та пресслужба не коментували.
"Сьогодні нас покинув справжній метр української естради - Степан Гіга. Для хору "Гомін" ця втрата відчувається по-особливому. Його легендарний хіт "Цей сон" став для нас доленосним. Виконуючи цю пісню, ми відчули неймовірну енергію та любов тисяч слухачів, які співали її разом з нами в залах та мільйонами переглядали в соцмережах", - повідомив "Гомін".
"Дякуємо Вам, Маестро, за музику, яка об'єднує покоління і жанри. Дякуємо, що дали нам можливість торкнутися Вашої творчості і через неї знайти шлях до сердець багатьох українців. Ваші пісні житимуть, доки ми співаємо", - йдеться у заяві хору.
Найбільші хіти Степана Гіги - "Цей сон", "Золото Карпат" чи "Яворина" - вийшли ще в 90-х та на початку нульових.
На концертах артиста часто називали "маестро, який об'єднав декілька поколінь".
Останній хіт Степана Гіги Mamma mia, в дуеті з Артемом Пивоваровим, вийшов на початку листопада 2025 року.
Але пізніше того ж місяця, 19 листопада, стало відомо, що "у зв'язку з хворобою" народний артист потрапив до лікарні. Там йому провели термінову операцію.
У пресслужбі розповідали, що його "стан важкий, але стабільний", і якийсь час артист не даватиме концертів.
Він народився у селі Білки на Закарпатті й довго йшов до своєї мрії про сцену. Після школи служив в армії, працював слюсарем, водієм вантажівки, а в музичне училище його взяли аж з четвертої спроби.
Покровителем гурту був Назарій Яремчук, суперзірка 80-х, потім він відіграв велику роль в житті Степана Гіги.
Коли в 1995 році Яремчук помер від раку шлунку, це був великий удар для Гіги. Засмучений втратою артист написав музику до пісні "Яворина" (перша назва - "У райськім саду"), яка присвячена втраті його наставника та друга.
Відтоді він часто виконував її на концертах, а під час війни присвячував її вже не тільки Яремчуку та іншим покійним колегам, а й українським військовим, які загинули на війні з Росією.
Яремчук міг вплинути на те, що після навчання в Київській консерваторії Гіга відмовився від запрошення стати солістом Національної опери, і натомість подався на естраду.
"Коли я був початківцем, він, тоді вже відомий і знаменитий співак, підійшов до мене і сказав: "Степане, не хвилюйся. Все буде добре, ось побачиш (...) Ту підтримку я запам'ятав на все життя", - розповідав Гіга про Яремчука газеті "Молодий буковинець" в 2005 році.
У 1988 році Гіга повертається з Києва до Закарпаття, де стає солістом Закарпатської обласної філармонії, а ще через рік створює свій джаз-рок гурт "Бескид".
Але вже в 1991 році гурт перестає існувати, а Степан Гіга змінює амплуа - починає займатися аранжуванням, писати пісні, згодом створюючи власну студію звукозапису GIGARecords.
"Я не змінюю свої традиції"
За свою кар'єру Степан Гіга випустив п'ять альбомів. Тираж його другого альбому "Вулиця Наталі" склав один мільйон проданих копій, через що Гіга першим в незалежній Україні отримав Золотий диск.
У 1998 році Гіга стає заслуженим артистом України, а в 2002 - народним. У його біографії примітно те, що він один з небагатьох українських артистів, які ніколи не співали російською мовою.
Останніми роками артист рідко спілкувався із журналістами.
На питання, чому молоді люди так раптово перейнялися його творчістю під час повномасштабної війни, він відповів так: "Помінялася свідомість нашої молоді – вона хоче слухати своє".
Він додав, що "ніякого феномену" в його славі серед молоді немає. "Я просто 40 років робив те, що я роблю сьогодні, та не змінюю свої традиції", – додав він.
Останніми роками Гіга багато виступав по Україні з концертами зі своїм гуртом "Друзі мої".
Разом із ним на гастролях були його син - Степан Гіга-молодший (сценічне ім'я Steve G), донька Квітослава і внук Даніель. На кожному своєму концерті Гіга повторював, що його діти та внук - "це найголовніше в моєму житті".
Ілона Громлюк, BBC News Україна
