Варто було зробити декілька дописів на тему НБУ та зламати омерту, як немала кількість чиновників з банківського сектору додали цікавої інформації та фактажу, щоб пазл остаточно склався. Про це і розповім.
Оскільки наша вища українська влада давно і демонстративно ігнорує проблеми, скандали та корупцію в Національному банку та Ощадбанку, то хотів би звернути увагу Місії МВФ, яка зараз працює у Києві, а також іноземних членів Наглядової ради Ощадбанку на наступні факти:
У січні цього року кваліфікаційна Комісія НБУ визнала Олега Стринжу професійно непридатним для зайняття посади заступника Голови Ощадбанку.
Рішення комісії виглядало вкрай абсурдно з огляду на те, що Стринжа є фаховим банкіром, кваліфікація якого задовольняла такі іноземні фінансові інституції, як французький Société Générale, нідерландський ING Bank, грецький Eurobank EFG та польський Pekao. Але кого хвилюють такі "дрібниці" коли стоїть завдання?
І от декілька джерел кажуть, що справжньою причиною рішення кваліфікаційної комісії НБУ була... помста Андрія Григоровича Пишного Олегу Стринжі за те, що той проявив ініціативу та намагався боротися з корупцією в Ощаді загалом. А ініціатива у нас часто карається. І коли Стринжа не пустив у тендери головного державного банку компанію, реальні власники якої перебувають під санкціями США та ЄС через постачання комплектуючих для російських БПЛА та РЕБ, то кажуть, що це вибісило пана Пишного. Причини нехай з'ясовують або психологи, або правоохоронці, але про це кажуть декілька джерел.
І кажуть, що прийняла комісія таке дивне рішення тому, що складається із повністю підконтрольних пану Пишному людей. Хоча публічно вони це ніколи не підтвердять, але коли в нас це хоч хтось погоджувався підтвердити?
З цього виходить, що це рішення було лише частиною комплексної помсти пана Пишного пану Стринжі. Головним ударом по Стринжі стала заява про нібито злочин Стринжі до Печерської окружної прокуратури авторства правої руки пана Пишного – Дмитра Олійника, діяльність якого була предметом не одного журналістського розслідування.
Ну, а вибір органу, куди написали цю заяву, пояснюється давніми зв’язками керівника департаменту безпеки НБУ Олександра Паламарчука з печерським окружним прокурором паном Тахтаровим. Обидва достойники працювали у лавах податкової міліції. Оцей, це мабуть збіг обставин? Чи ні?
Щоправда, команда месників на чолі з паном Пишним виявилася напрочуд недолугою. Вони вирішили звинуватити його у тому, що він (нібито у власних інтересах) не пустив учасника до тендеру Ощаду і цим завдав збитки, оскільки цей добрий учасник пропонував дешевшу ціну. І з якого часу у нас вважається недопуск компаній з російським слідом - шкодою? А хто так вирішив?
Я вже писав про те, що реальний власник цієї компанії – російський підприємець Юрій Шумілін, який контролює російський холдинг PT Elektronik, діяльності якого Мінфін США присвятив окремий абзац, пояснюючи новий санкційний пакет. Якщо коротко – пан Шумілін робить дуже багато, щоб російські Орлани нищили наших захисників, а російський РЕБ не давав працювати нашим дронам.
І не зайшов пан Шумілін в Ощад саме завдяки принциповій позиції Стринжі, а не завдяки «кількарівневому процедурному захисту перевірки постачальників і процесу проведення закупівель, який запобігає можливості ухвалення одноосібних рішень і будь-якому впливу, в тому числі – політичному», про які зараз пише банк у своїх доволі кумедних спростуваннях, які більше схожі на щиросердні зізнання. А над цим вже регоче весь банківській сектор і навіть ті, хто лояльні Андрію Григоровичу.
І в цьому легко переконатися, глянувши на підпис особи, яка стоїть під відхиленням пропозиції
Саме наївний Стринжа влаштував галас з приводу росіян та інформував Наглядову раду, зокрема її іноземних членів, про те, що на нього здійснюється вплив з боку голови безпеки НБУ Паламарчука та члена Ради НБУ та довіреної особи Пишного пана Барсукова. Такі дії Стринжі розлютили пана Пишного і стали причиною всього подальшого сценарію.
Ну а тепер вишенька на торті. Трохи нових деталей про компанію, що намагалася зайти в Ощад, які пояснюють, чому за неї так боровся пан Пишний. Якщо коротко – це компанія з пулу товариша Алі-Баби. А це вже від дуже компетентних структур, які моніторять та роблять аналітику по цьому напрямку.
Отже, є дві ТОВки, Інкомтех-Проект та Інкомтех Проект. Відмінність незначна: назва другої компанії пишеться без дефісу, і формально вона не має Шуміліна у власниках. Все інше (власники, директор, адреса, кведи і т.д.) – ідентичне. Вони просто «перелили» основні потоки і людей з однієї ТОВки на іншу, нову. Друга компанія створена одразу після повномасштабного вторгнення для «маскування». Я свідомо беру це слово у лапки бо маскування максимально тупе, і діяти таким чином можна було лише будучи впевненим у безкарності і маючи дуже серйозний «дах». Щоб зрозуміти, що це за «дах», давайте подивимося на українських контрагентів пана Шумиліна.
Отже, товка, що працювала до лютого 2022, профіль постачань – компоненти і обладнання для ВПК і промпідприємств. Клієнти: Енергоатом, Антонов, Науково-виробничий комплекс «Іскра», ДП «Прогрес». Цікаво, чи не так?
Але ще цікавіше – по «новій» товці. Мабуть, у компанії під російським контролем вже немає стратегічних державних замовників? А от і ні. Отже, клієнти нової оболонки Шуміліна: Оператор ГТС України, Укрнафта, Укртранснафта, Центренерго, Чугуївський авіаремонтний завод, військова частина і барабанний дріб – так, Енергоатом. Для тих, хто не розуміє або не хоче розуміти. Під час царювання Алі-Баби ніхто не міг зайти на Енергоатом, ГТС чи Укрнафту без його «візи». А якщо хтось думає, що Алі-Бабі був нецікавий Ощад, то варто згадати пані Розу Тапанову у Наглядовій рад не лише Ощаду, а і Укрнафтиі, яка була в бізнесі з Єрмаком та яку називають його довіреною особою.
І тепер питання. Навіщо пан Шумілін та к рвався зайти в Ощад зі своїми акумуляторами та інверторами? Чи тільки через бажання отримати відкат? Чи мова йде про встановлення прихованого обладнання для стеження або диверсій?
Гадаю, що відповіді на це питання мають бути дані в межах слідства СБУ. А також в межах всебічного аудиту всіх закупівель банку за останні 10 років – форензік-аудит з боку міжнародно визнаної компанії. І публічно звертаюся до Місії МВФ, яка зараз працює у Києві із закликом ініціювати такий аудит, а також детально опитати пана Пишного з приводу його дивних дій проти Олега Стринжі. Ну, а Стринжі варто хоча б подяку виписати за протидію російському впливу. Чи я не правий?
